В умовах війни неодноразово трапляються випадки, коли цивільні люди перебуваючи під впливом безумовно переважаючої сили примусу, були позбавлені можливості керувати своїми вчинками і поставлені в необхідність чинити саме так, а не інакше, не зважаючи на усвідомлення всієї небезпеки таких вчинків та передбачення їх можливих шкідливих наслідків. Тому виникає питання: якщо людина поставлена внаслідок насильства (примусу) в неподолану необхідність заподіяти шкоду і ця необхідність була створена іншою людиною, подолати яку було неможливо, то чи відповідає вона за заподіяну шкоду?
Відповідь на це питання дала працівниця Канівського бюро правової допомоги Олена Васильченко, в рамках інформаційного семінару на тему: «Вчинення кримінально протиправного діяння під впливом фізичного або психічного примусу» для трудового колективу Канівської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості.
Юристка роз’яснила, що згідно зі статтею 40 Кримінального кодексу України не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
«Під фізичним примусом у цій статті розуміється застосування щодо особи фізичного насильства з метою примушення її до вчинення протиправних дій або до протиправного невчинення певних дій всупереч її волі», – розповіла Олена Васильченко.
Дії, які є фізичним примусом:
– позбавляють особу, щодо якої застосовані, фізичної можливості діяти (внаслідок зв’язування, позбавлення волі із замкненням у приміщенні, заподіяння тілесних ушкоджень, що призвели до втрати свідомості, тощо);
– спрямовані на те, щоб зламати психологічний опір особи і змусити її вчинити заборонене законом діяння (при мордуванні, катуванні тощо).
Також працівниця бюро розповіла, що відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа зберігала можливість керувати своїми діями, а так само під впливом психічного примусу відповідно до ч. 2 ст. 40 вирішується на основі положень Кримінального кодексу про крайню необхідність.
Під психічним примусом розуміється вплив на психіку особи з метою змусити її всупереч її волі до вчинення певних протиправних дій або до протиправної бездіяльності.
Психічним примусом, зокрема, є:
– погроза застосування відповідного фізичного насильства, у т. ч. за допомогою зброї;
– застосування або погроза застосування насильства щодо рідних, близьких, інших осіб, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають вчинення певних дій чи бездіяльності;
– знищення або погроза знищення майна, що належить потерпілому, його рідним, близьким, іншим особам, доля яких є важливою для особи, від якої вимагають вчинення певних дій чи бездіяльності;
– погроза розголошення відомостей, які особа бажає зберегти в таємниці.
«Фізичний чи психічний примус у таких випадках має розглядатись як своєрідний прояв небезпеки, яка загрожує особі, її рідним, близьким, іншим людям, доля яких є важливою для даної особи, їх законним правам та інтересам. Особа, яка застосувала фізичний чи психічний примус і примусила іншу особу до протиправних дій чи бездіяльності, підлягає кримінальній відповідальності за шкоду, заподіяну правоохоронюваним інтересам внаслідок застосованого нею примусу незалежно від того, чи визнано злочином поведінку особи, щодо якої застосовано примус», – зазначила юристка.
У випадках, коли діяння, яким здійснено фізичний чи психічний примус, містить ознаки самостійного злочину, поведінка особи, яка застосувала примус, за наявності підстав потребує кваліфікації за сукупністю злочинів. Якщо особа визнається винною у вчиненні злочину, застосування щодо неї фізичного чи психічного примусу з метою змусити її вчинити цей злочин є обставиною, що пом’якшує відповідальність.
Наприкінці заходу працівниця бюро повідомила громадянам про те, що юристи системи безоплатної правової допомоги долучилися до документування воєнних злочинів. А також розповіла про роботу Канівського бюро правової допомоги, та про можливість звернутися до його працівників для отримання безоплатної правової консультації та інших юридичних послуг.
Довідково. Отримати безоплатну правову допомогу громадяни можуть, безпосередньо у бюро правової допомоги, адресу яких можна знайти на нашому сайті: https://cutt.ly/uGMfqu1, а також дистанційно. Насамперед за єдиним телефонним номером системи БПД 0 800 213 103 (дзвінки безкоштовні в межах України).
