Безкоштовний проїзд громадським транспортом передбачений українським законодавством для визначених категорій населення.
Однак, часто громадяни не можуть скористатися даним правом через ряд факторів і їх обурення здебільшого цілком правомірне.
Фахівчиня Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області Антоніна Господаренко з’ясувала чому пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом викликають так багато запитань.
Отож, право на безоплатний проїзд у маршрутних таксі мають наступні пільгові категорії громадян:
- учасники бойових дій та особи, прирівняні до них;
- інваліди війни та особи, які прирівняні до них;
- військовослужбовці строкової служби;
- військовослужбовці, які стали інвалідами внаслідок війни;
- батьки, які перебувають на утриманні військовослужбовця, який загинув або пропав безвісти під час проходження військової служби;
- ветерани військової служби, органів внутрішніх справ, національної поліції, податкової міліції, Державної пожежної охоронної служби, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту,
- Держслужби спеціального зв’язку та захисту інформації, СБУ та колишні працівники прокуратури;
- поліцейські під час виконання повноважень, працівники СБУ під час виконання покладених на них обов’язків;
- реабілітовані особи, які стали інвалідами внаслідок репресій;
- особи з інвалідністю першої та другої групи, діти-інваліди, особи, які супроводжують осіб з інвалідністю першої групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого);
- громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до першої категорії, ліквідатори аварії на ЧАЕС, які належать до другої категорії;
- діти, яким встановлено інвалідність, що пов’язана з катастрофою на ЧАЕС;
- діти з багатодітних сімей;
- діти до 6 років (без зайняття окремого місця для сидіння).
Чому ж, незважаючи на такий обширний перелік, водії маршрутних таксі так неохоче возять пільговиків безкоштовно, а інколи й зовсім відмовляють їм у проїзді?
Згідно статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Тобто, перевізники не можуть на власний розсуд встановлювати кількість пільгових пасажирів, яких вони мають перевозити. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень. Підпунктом «ґ» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки, зокрема на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Проте місцеві органи влади визнають, що не завжди закладають необхідну кількість грошей в бюджеті для відшкодування витрат перевізників, а тому значна кількість перевізників працює на бездотаційній основі (за власний рахунок), встановлюючи «свої» нормативи з перевезення пільговиків.
Втім, встановлені законодавством пільги ніхто не може обмежити, а тому вимога на отримання послуги з перевізника з боку пільговика завжди буде правомірною. Порушення права пільговика на проїзд громадським пасажирським транспортом (безпідставна відмова з боку водія) тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень) (ст. 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У разі безпідставної відмови у безплатному проїзді необхідно:
- дізнатися найменування перевізника, його контактні дані (інформація, як правило, міститься біля водія);
- прізвище, ім’я та по батькові водія;
- записати номер транспортного засобу;
- час, маршрут, а також придбати квиток, зберегти його, а у разі звернення до суду необхідна наявність свідків.
Потім слід звернутися за захистом свого права із заявою або скаргою до:
- працівників поліції (відмова у пільговому проїзді) – 102;
- до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті;
- транспортного відділу міської ради;
- Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, телефон «гарячої лінії» Укртрансбезпеки 044-351-47-66).
Якщо водій громадського автотранспорту відмовляється слідувати маршрутом, поки пільговик не сплатить за проїзд, варто викликати наряд поліції.
У разі неодноразової безпідставної відмови водія перевозити пільгові категорії громадян, його можуть звільнити.
У випадку виникнення додаткових запитань, необхідності проконсультуватися у юриста чи допомога у складенні скарги, маєте змогу звернутися до центрів або бюро правової допомоги України, адресу яких можна дізнатися за телефоном контакт-центру 0-800-213-103.