Дорослі часто не зважають на думку дитини. Але в суді бачення дитиною ситуації може суттєво вплинути на остаточне рішення у справі. За яких обставин думку дитини враховують у суді? Які нормативні акти регулюють дане питання? Про це працівники Кельменецького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги розповідали на семінарах у Кельменецькій, Хотинській та Сокирянській районних філіях обласного центру зайнятості.
Дитина є суб’єктом права і незважаючи на вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Зокрема, під час розгляду судової справи малолітня або неповнолітня особа має такі процесуальні права:
• безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у її висловленні;
• отримувати через представника інформацію про судовий розгляд;
• здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, передбачені міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надала Верховна Рада України.
Суд роз’яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника, у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та станом здоров’я вона може усвідомити їх значення.
Думка дитини може відображатись у письмових доказах (висновках психологічних досліджень, висновках органів опіки та піклування, письмових зверненнях дитини до суду, тощо); електронних доказах (відео, аудіо зверненнях до суду, повідомленнях у соціальних мережах, тощо); висновках психологічної експертизи, психологічного обстеження; показаннях дитини (особисто в залі судового засідання, за допомогою відео конференції).
Ініціатором заслуховування думки дитини у судовому засіданні може виступати сама дитина, її законний представник, чи представник органу опіки та піклування, сторони та їх представники. Окрім цього, для захисту інтересів малолітніх чи неповнолітніх осіб з власної ініціативи збирати докази, що стосуються предмета спору, має право й суд.
Допит малолітніх свідків і, на розсуд суду, неповнолітніх, проводиться в присутності не зацікавлених у справі батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, а також представників органів опіки та піклування, служби у справах дітей.
Однак, при з’ясуванні думки дитини у цивільному судочинстві, варто зважати на те, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ’єктивною та зумовленою різними важелями впливу. У зв’язку з цим, законодавець передбачив право суду постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Якими ж нормативними актами регулюються права дитини під час судового розгляду справи?
За Міжнародним законодавством це:
-> Конвенція ООН “Про права дитини” (від 20 листопада 1989 р.) (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.) ст.12, ст.13.
-> Європейська конвенція про здійснення прав дітей (від 25 січня 1996 р.) ст.3, ст.6.
Щодо законодавства України, то права дитини закріплено в ст. 171 Сімейного кодексу України, ст.14 Закону України «Про охорону дитинства» та Цивільно – процесуальному кодексі.