У складних обставинах слід простягнути руку допомоги, а не підштовхувати до прірви.
Якщо інтерес до дитини зберігається, поведінка матері змінилась і вона бажає та має змогу піклуватись про дитину – недоцільно її позбавляти батьківських прав, адже це крайній і виключний засіб впливу на недобросовісних батьків.
Саме так вирішив суд за результатами розгляду позову органу опіки і піклування до клієнтки Рівненського МЦ з надання БВПД – громадянки Н., інтереси якої представляла начальник відділу «Костопільське бюро правової допомоги» Мар’яна Литвин.
Когось життєві випробування ламають, а хтось намагається гідно з ними впоратися.
Складні обставини, які склались у громадянки Н. – народження у 2014 році сина – інваліда, смерть у 2017 році чоловіка – батька дитини, відсутність роботи, стабільного доходу та окремого житла – можливо, все це підірвало психічне здоров’я та призвело до перебування її на диспансерному обліку у лікаря-психіатра. За висновками лікарсько-консультативної комісії – за станом здоров’я громадянка Н. не може виконувати свої батьківські обов’язки, але лише терміном на 1 рік.
Незважаючи на це, орган опіки і піклування району, в певній мірі діючи шаблонно, без урахування обставин, що змінились, пред’явив до громадянки Н. позов про позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина, який мав інвалідність з дитинства та вже тривалий час перебував у навчально-реабілітаційному центрі. Представники позивача посилались на те, що у 2015 року, коли представники місцевого самоврядування відвідували цю сім’ю, умови проживання та виховання дитини були неналежні.
Однак, представляючи інтереси клієнтки в суді, начальник відділу «Костопільське бюро правової допомоги» Мар’яна Литвин довела, що на даний час і умови проживання покращились – у будинку, де відповідачка мешкає зі своєю матір’ю зроблено ремонт, вона влаштувалась на постійну роботу, проявляє інтерес до дитини та відвідує її в реабілітаційному центрі – тобто стала на шлях виправлення, намагається створити необхідні умови для виховання дитини та має намір надалі брати безпосередню участь у вихованні дитини.
Суд взяв до уваги ці доводи та зазначив, що згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні наслідки як для матері (батька), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Декларацією прав дитини, прийнятою ГА ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року визначає, що розлучення дитини з батьками може бути необхідним в найкращих інтересах дитини у виняткових випадках, наприклад, коли батьки взагалі не піклуються про неї.
І навіть сам факт заперечення відповідачкою позовної заяви про позбавлення батьківських прав також свідчить про її інтерес до дитини, бажання брати активну участь у вихованні сина, допомагати йому матеріально, про її бажання бути матір’ю.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 01.08.2018 року у справі № 564/447/18 було відмовлено у задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування Костопільської районної державної адміністрації до громадянки Х.
