Для України проблема соціального захисту осіб з обмеженими можливостями є особливо значущою у зв’язку зі стійкою тенденцією до зростання їх частки у загальній структурі населення. Не викликає сумніву й те, що до найважливіших соціокультурних прав людини належить право на освіту.
Конституція України у ст.53 гарантує всім громадянам право на освіту. В Основному Законі не передбачено жодних винятків чи подвійних тлумачень стосовно дітей з особливими потребами. Разом з тим, профільний нормативно-правовий акт – Закон України «Про освіту» містить згадку про існування дітей з особливими потребами в освітньому полі як «дітей для навчання у спеціальних загальоосвітніх школах (школах –інтернатах) без згадки про можливість їх інтеграції. Одним з перших важливих кроків, спрямованих на вирішення завдання різних освітніх можливостей став Указ Президента України від 17.04.2002р. «Про Національну доктрину розвитку освіти». У наступні роки видано низку постанов Кабінету Міністрів України «Про встановлення строку навчання у загальнооосвітніх навчальних закладах для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку», «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю», і т.д.
Важливим кроком у вирішенні поставленого питання стало ухвалення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальну середню освіту»». Відповідно до внесених змін стверджувалося, що «загальоосвітні навчальні заклади можуть сворювати у своєму складі класи (групи) з вечірньою (заочною), дистанційною формами навчання, класи (групи) з поглибленим вивченням окремих предметів, спеціальні та інклюзивні класи для навчання дітей з особливими освітніми проблемами.
З прийняттям Конвенції ООН про права людей з інвалідністю було визнано єдиний підхід до трактування цього поняття: «інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі. Інвалідність – поняття яке еволюціонує». Конвенція прописує динамічний підхід, що дозволяє певні адаптації із збігом певного проміжку часу та в різних соціально — економічних обставинах.
На даний час розроблено програму «Розвиток загальної середньої освіти» на 2018-2020 роки, де передбачено забезпечення конституційного права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти, оптимізації мережі навчальних закладів, покращення матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів освіти громади, створення умов для всебічного розвитку особистості, забезпечення рівного доступу дітей до якісної освіти. Також, передбачено розвиток інклюзивних класів, а саме, що до кінця 2022 року учні з особливими потребами перейдуть на навчання у таких класах. Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна освіта — це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби усіх учнів, вносячи необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, щоб забезпечити рівність можливостей. Запровадження інклюзії у сфері освіти передбачає розроблення й запровадження широкого спектру навчальних стратегій для більш гнучкого реагування на розмаїття потреб учнів. Основою концепції інклюзивної освіти є принципи, що всі діти, незважаючи на різне культурне й соціальне походження та різні рівні навчальних можливостей, повинні мати однакові можливості у навчанні в усіх типах закладів освіти. Отже, ідеологія інклюзивної освіти спрямована на надання кожній дитині, всім відособленим і вразливим групам можливостей для результативного навчання. Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.
Сучасні законодавчі акти в Україні щодо турботи і допомоги людям з обмеженими можливостями поступово наближаються до законів і принципів, прийнятих у всьому світі. В Україні також набувають поширення провідні міжнародні тенденції, основною метою яких є включення й збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті, що зокрема передбачає навчання і виховання дитини з особливим потребами в умовах загальоосвітнього навчального закладу.
За правовою допомогою звертайтесь до Менського місцевого центру з надання БВПД з 9-00 год. до 18-00 год. за адресою: м. Мена, вул. С.Титаренка, буд. 6а, тел.: (0244) 3-30-01.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103.
