Одинока жінка похилого віку мала намір укласти договір довічного утримання, а в результаті підписала договір дарування на частину будинку та на земельну ділянку. Щоб довести недійсність даних договорів у суді вона звернулася за правовою допомогою до Козятинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Для представництва її інтересів у суді був призначений адвокат Володимир Пилипчук, згідно доручення від 21 березня 2017 року № 88.
Після бесіди з клієнткою адвокат вияснив, що у 2010 році жінка познайомилася з чоловіком (відповідачем), який почав їй допомагати по господарству та приносити продукти харчування. Він обіцяв надавати їй допомогу, доглянути до смерті та поховати, а замість цього просив переписати йому належний їй будинок, тобто укласти договір утримання. Вона погодилась і уклала з ним у нотаріальній конторі два договори, тексту яких вона не читала, вважаючи, що в них передбачені всі права і обов’язки, про які вони домовилися з відповідачем. Приватний нотаріус текстів договорів не оголошувала, тому жінка була впевнена, що підписує договір довічного утримання.
Чоловік допомагав жінці лише перші три роки, а потім перестав. У лютому 2016 року пенсіонерка дізналася, що власником її будинку та земельної ділянки є відповідач. Вона почала боятися, сильно хвилюватися, не спати по ночам, думаючи, що її в будь-яку хвилину можуть вигнати з будинку. Щоб повернути собі власне нерухоме майно, громадянка була змушена звернутися до суду та скористатися послугами безоплатної правової допомоги.
Так, після ознайомлення з матеріалами справи, з метою врегулювання спору адвокатом була підготовлена уточнена позовна заява про визнання недійсним договорів дарування нерухомого майна та клопотання про поновлення строку позовної давності.
У судовому засіданні Володимир Пилипчук зауважив, що позивачка постійно проживає та зареєстрована в житловому будинку на праві власності згідно договору купівлі-продажу і наміру подарувати цей будинок та земельну ділянку відповідачу вона не мала, а хотіла насправді скласти договір довічного утримання. Адже договір дарування є вкрай невигідним правочином для неї, оскільки на даний час їй 78 років і вона потребує сторонньої допомоги та підтримки.
Адвокат також зауважив, що його клієнтка не має відповідної освіти, під час підписання договорів у нотаріуса не читала їх тексти і про існування договорів дарування взагалі не знала.
Завдяки переконливості та вірній правовій позиції адвоката суд дійшов висновку, що укладені договори дарування не відповідали внутрішній волі позивачки. Відповідно до частини 3 статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна сторона із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оман щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом не дійсним.
Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачка помилилася щодо правової природи правочину та істотних його обставин. До та під час підписання договорів дарування вона була введена в оману відповідачем щодо обставин, які мають істотне значення – природи правочину, прав та обов’язків сторін, а саме щодо моменту переходу права власності на будинок і земельну ділянку від неї до відповідача.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року було визнано недійсними договір дарування належної позивачці частини житлового будинку та договір дарування земельної ділянки.
З судовим рішенням можна ознайомитися за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/71254088.
Нагадуємо, Козятинський місцевий центр з надання БВПД працює за адресою: м. Козятин, пров. Кондрацького, 1а.
Єдиний всеукраїнський телефонний номер 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно у межах України зі стаціонарних та мобільних телефонів).
