Збройні сили України звільняють окуповані території Харківщини. За час перебування на нашій землі ворог скоїв багато злочинів. Зокрема, змушував громадян співпрацювати, і людина могла піти на це під впливом фізичного або психологічного примусу. Працівники системи безоплатної правової допомоги роз’яснюють, що в такому разі вважається злочином, а коли людина може бути звільнена від кримінальної відповідальності.
Захід на тему «Обставини, що виключають кримінальну відповідальність, відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України» провела для жителів громади фахівчиня Богодухівського місцевого центру Олена Змієвська. Вона ознайомила присутніх зі змістом статті 40 КК України.
Особа могла завдати шкоди правоохоронюваним інтересам своєю дією або бездіяльністю, і вчинити це під фізичним або психічним примусом, у стані, коли не могла керувати своїми вчинками. Фахівчиня розтлумачила поняття фізичного та психічного примусу, їх типи. У такому разі, на підставі частини першої статті 40, це не вважатиметься злочином, адже застосування фізичного примусу повністю виключає можливість особи діяти на власний розсуд.
Якщо особа зберігала можливість керувати своїми діями, як визначено частиною другою тієї ж статті, особа не підлягає такій відповідальності за тих самих умов, що й при крайній необхідності.
Відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у випадках застосування психічного примусу вирішується за правилами крайньої необхідності (стаття 39 КК України), а психічний примус у даному разі є обставиною, що виражає небезпеку.
Деякі випадки застосування фізичного або психічного примусу передбачені законом як самостійні склади кримінальних правопорушень, наприклад, статтями 377, 398, 405 КК України.
Фахівчиня відповіла на запитання присутніх, а також роздала їм тематичні буклети системи безоплатної правової допомоги.
