«Мій брат у січні 2014 року поїхав в інше місто на заробітки, а з травня того ж року з ним було втрачено зв’язок. На телефонні дзвінки він не відповідав. Зараз я навіть не знаю його місце перебування», – так заявила громадянка М., жителька Коростеня. Про підстави та порядок визнання особи безвісно відсутньою – проконсультували у Коростенському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України для визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинні бути наявними певні умови, зокрема:
– відсутність фізичної особи в місці постійного проживання протягом одного року;
– відсутність відомостей в місці такого проживання про фізичну особу протягом року;
– неможливість установлення місця перебування фізичної особи.
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15
Перебіг річного строку починається з дня одержання востаннє відомостей про відсутнього. Якщо не можливо встановити день зникнення людини, то початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були отримані відомості про останнє місце перебування зниклого. А в разі неможливості встановити цей місяць – 1 січня наступного року, відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою можливе лише в судовому порядку. Таке рішення суду може бути скасоване у разі появи особи, що визнана безвісно відсутньою, або коли з’ясовано її місце перебування.
