У наш час волонтери – це люди з великої літери завдяки яким величезна кількість внутрішньопереміщених осіб має можливість отримати гуманітарну допомогу, а військовослужбовці все максимально необхідне для наближення перемоги.
Про шлях людей до волонтерства, їх діяльність у якості волонтерів говорили зі студентами Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв під час перегляду документальної стрічки від Docudays UA “Казка про коника”. Модераторкою заходу була юристка Лозівського бюро правової допомоги, керівниця документального кіноклубу “МОЄ ПОКЛИКАННЯ”, Анастасія Кушнір.
Стрічка розповідає про складний шлях Анатолія Лютюка, який мешкає у старовинній кам’яній вежі в самому серці Таллінна. Він щодня молиться за природу і створює саморобні книги у власній майстерні. Багато років тому Анатолій дав обітницю знаходити щось добре у кожному дні. Початок війни на Сході України змушує його залишити мирну естонську столицю і з волонтерською місією вирушити у прифронтові містечка. Поєднуючи духовне життя з соціальним активізмом, з 2014 року він постійно їздить на Донбас, щоб доставити гуманітарну допомогу, де його обітниця випробовується реальністю «сірої зони».
У якості експертів до заходу були запрошені, фахівчиня Державної установи «Центр пробації» Яна Метюшина та волонтерка ГО ЛМГО “ЖІНОЧИЙ ЛЕГІОН ЛОЗІВЩИНИ” Олена.
Олена розповіла студентам про те, як вона стала на шлях волонтерства, що спонукало її долучитися до волонтерської спільноти та розповіла чи важко взагалі волонтерити.
«Мій чоловік та син також знаходяться в зоні бойових дій і тому бути волонтером, допомагати військовим – це шлях всього мого життя до нашої перемоги.
Фільм «Казка про коника» якнайкраще розкриває життя волонтера та його мету. Я сама була в Луганську, привозила туди естонських журналістів, які були просто шоковані тим, що люди, громадяни нашої країни, взимку, мешкали в холодних підвалах, бо їх квартири були зруйновані ворожими снарядами. Завдяки таким документальним стрічкам люди дізнаються насправді що таке війна в України, бачать її жахливе обличчя.
У нашому місті велика кількість ВПО, вони потребують не лише нашої, волонтерів, допомоги, а й всіх мешканців громади, адже їм важко адаптуватися на новому місці і почати все з початку», – завершила розповідь волонтерка Жіночого легіону Лозівщини.
Фахівчиня пробації, Яна Метюшина, розповіла про клобораційну діяльність деяких наших земляків, про те, що на обліку в секторі пробації перебувають громадяни, які допомагали ворогу координувати ворожі ракети, в соціальних мережах виправдовують військову агресію. Крім того, незаконно, через портал Дія, оформлюють допомогу ВПО, насправді не перебуваючи в зоні бойових дій і, таким чином, обкрадають бюджет країни, яка дуже страждає від військової агресії рф. Звернула увагу присутніх на те, що такі дії є неприпустими і караються відповідно до законодавства України.
Наприкінці заходу, до фахівчині бюро Анастасії Кушнір, підійшла дівчинка, студентка Лозівського фахового вищого коледжу мистецтв.
«Я також є переселенкою з Луганської області і бачила описані в фільмі події на власні очі. Крім того, під час показу на власному планшеті робила замальовки головних персонажів та розмірковувала над описаними в документальній стрічці подіями. Дуже вдячна вам за даний захід, адже розумію, що волонтерська діяльність насправді є необхідною потребою як для нас, ВПО, так і військовослужбовців у боротьбі за нашу Перемогу». – поділилася своїми думками студентка.
Такі заходи дають можливість підтримати людей у такий складний час поділитися емоціями, поєднати корисне з приємним, обговорити актуальні та болючі питання сьогодення.
