Статтею 49 Конституції України гарантовано право кожної особи на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» вимушені переселенці мають право на забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством та на надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я.
Після отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, фізична особа, що офіційно проживала на території, яка на даний час є непідконтрольною Україні, має право отримати необхідну медичну допомогу за новим місцем проживання.
Надання медичних послуг для внутрішньо переміщених осіб у комунальних закладах охорони здоров’я забезпечують органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.
Звертаємо увагу! Якщо медичний працівник відмовляє такій особі в наданні медичної допомоги з будь-якої причини, приміром, мотивуючи це тим, що людина не має місця реєстрації, або, що такій особі потрібно звернутися до іншого медичного закладу населеного пункту, до якого віднесено територію, на якій тимчасово перебуває чи проживає пацієнт, то такі дії є абсолютно неприйнятними. Більше того, зважаючи на положення чинного законодавства про охорону здоров’я, ці дії цілком можна вважати проявом дискримінації.
Так, відповідно до статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.
Так само, кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров’я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Навіть більше, в силу вимог Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» відсутність реєстрації у фактичного переселенця, не взятого на облік як переміщена особа, не може бути підставою для відмови йому в наданні медичної допомоги.
Важливо! Зазначена норма гарантує, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Як діяти в такому випадку внутрішньо переміщеній особі?
За таких обставин вимагайте від лікаря письмової відмови у наданні медичної допомоги із зазначенням причини. Така відмова може оформлятися у вигляді листа або довідки з проставленням підпису лікаря та печатки медичної установи.
Якщо лікар відмовляється від надання письмової відповіді, ви вправі написати відповідну скаргу на ім’я керівника медичного закладу.
Так само, можна подати скаргу до територіального органу охорони здоров’я, або заяву до поліції (в порядку статті 139 Кримінального кодексу України – ненадання допомоги хворому медичним працівником), або звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди завданої відмовою лікаря.
Фахівці Регіонального центру з надання БВПД у Чернівецькій області.
