З появою приватної власності, яка завжди була наріжним каменем для людства, виник й інститут спадкування, розвиток якого відбувся завдяки римському приватному праву і є предметом гордості його творців. У зв´язку з цим згадується відомий вираз: «Римляни тричі скоряли світ: перший раз – легіонами, другий – християнством, третій раз – правом».
Про черговість спадкування, спадкові суперечки та позовну заяву розказала на обласному радіо «Таврія» 100,6 fm начальник відділу представництва Херсонського місцевого центру з надання БВПД Тетяна Тюпляєва.
Фахівець системи БПД відповіла на запитання: що треба знати спадкоємцям, що робити, якщо пропущений строк прийняття спадщини; як вступити в спадщину на земельну ділянку, якщо немає заповіту, а також привела декілька прикладів вирішення спадкових питань юристами Херсонського місцевого центру з надання БВПД, адже тема спадкування є дуже актуальною.
Що таке спадкування?
Основу регулювання відносин спадкування складають норми Цивільного кодексу України (Книга 6, глави 84-90). Відповідно до них, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Відкриття спадщини відбувається внаслідок смерті особи, або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а у разі, якщо воно невідоме – місцезнаходження нерухомого майна, або його основної частини.
Вступ до права спадкування: з чого почати?
Перше, що треба зробити спадкоємцям, так це звернутися до нотаріуса, який буде вести справу про спадщину. Причому краще зробити це якомога швидше аби не пропустити строк вступу у спадщину, інакше в подальшому не обійтися без позовних заяв до суду. Усі спадкоємці, які звернуться до нотаріальної контори, повинні будуть подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Якщо серед спадкоємців є частково недієздатні, недієздатні або неповнолітні діти, заяву за них повинні написати поручителі (батьки, опікуни).
Відкривається спадкова справа тільки один раз і тільки в одного нотаріуса, тому краще заздалегідь узгоджувати вибір нотаріуса з іншими спадкоємцями. Ви можете звернутися до будь-якого нотаріуса за місцем відкриття спадщини (як правило, за місцем проживання померлого).
Особа, яка досягла 14 років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Тож спадкоємцями визнаються особи, які перебували з померлим у родинних стосунках – це є спадкування за законом або особи, які мають заповіт – маємо справу зі спадкуванням за заповітом, у цьому випадку родинних стосунків може й не бути.
Як ми вже казали, інститут спадкування має довгу і складну історію розвитку, його творці стояли перед вибором: з одного боку, свобода розпорядження своєю власністю, а з іншого – турбота суспільства про близьких спадкодавця, які, наприклад, не могли самі себе забезпечити. Тому до цих пір усі правові системи світу виходять з поєднання двох основоположних принципів: свободи заповіту та охорони інтересів сім’ї.
Вважається, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування отримують спадкоємці за законом у порядку черговості.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли спадкоємцями укладено договір про зміну черговості права на спадкування.
Документи для вступу в спадщину
Перед відвідуванням нотаріуса варто заздалегідь підготувати документи для відкриття спадкової справи:
- паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків спадкоємця;
- свідоцтво про смерть спадкодавця;
- заповіт, якщо такий є;
- якщо Ви вступаєте у спадок за Законом, візьміть документ, що підтверджує родинні відносини зі спадкодавцем: це може бути свідоцтво про народження або свідоцтво про укладення шлюбу і так далі;
- також потрібна довідка з компетентних органів про те, хто проживав з померлим на дату смерті.
Це основні документи для того, щоб відкрити спадкову справу. При цьому також необхідно буде написати заяву про прийняття спадщини за законом чи за заповітом. Або написати іншу заяву, наприклад, про відмову від спадщини із зазначенням конкретної особи з кола спадкоємців, або без зазначення.
Вступ у спадщину: терміни, встановлені законом
Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
У разі відсутності такої згоди за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Спадкові спори між спадкоємцями різних черг
«Ніколи не кажіть, що знаєте людину, якщо не ділили з нею спадок», – казав швейцарський письменник, богослов, поет та фізіогноміст Лафатер. І він мав рацію, адже спори між спадкоємцями дуже поширене явище.
Згідно із законодавством України, пріоритетним правом успадкування володіють спадкоємці першої черги в тих випадках, якщо спадкодавець не залишив заповіту. Тобто, йдеться про непорушність черговості спадкування.
Отже, спадкова маса переходить до спадкоємців першої черги, якими є найближчі родичі заповідача (чоловік/дружина, діти, батьки). Якщо ж такі відсутні, право спадкоємства переходить до другої черги і так далі.
Варто зазначити, що ніякі фактори – спільне проживання, прописка в квартирі, фактичне прийняття спадщини – не вплинуть на перерозподіл спадкової маси на користь спадкоємця другої черги в обхід першої.
Спадкоємці першої черги можуть абсолютно спокійно звертатися до нотаріуса, який відкриє спадкову справу, і протягом шести місяців квартира перейде в їхню власність.
Спадкоємець другої черги, який вважав, що фактично прийняв спадщину, може звернутись до суду за отриманням компенсації, наприклад, за проведений у квартирі ремонт та оплату боргів за комунальними рахунками.
Черговість спадкування: хто за ким?
Перша черга спадкоємців за законом – це діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Передбачене законом коло спадкоємців першої черги є вичерпним. Діти успадковують після смерті своїх батьків – як батька, так і матері. Якщо навіть шлюб між батьком і матір’ю був незареєстрований, але у свідоцтві про народження дитини вони зазначені як її батьки, то після їх смерті дитина має право на спадок і після батька, і після матері. Крім того, діти, народжені від шлюбу, пізніше визнаного недійсним, не втрачають права спадкування після смерті батьків. Спадкує дитина і тоді, коли її батьки, що не перебували в шлюбі, надалі свій шлюб зареєстрували, і чоловік (спадкодавець) визнав себе батьком дитини. Якщо дитина народжена поза шлюбом і немає спільної заяви батьків про батьківство, останнє встановлюється в судовому порядку.
Той із подружжя, хто пережив іншого, спадкує у першу чергу в тому випадку, якщо він перебував у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на момент смерті. Перебування у шлюбі має підтверджуватися свідоцтвом про шлюб. У випадку розірвання шлюбу до відкриття спадщини права на спадщину в того з подружжя, хто пережив, не виникає. Якщо шлюб визнаний недійсним, той з подружжя, хто пережив іншого, не має права на спадкування, оскільки недійсний шлюб не спричиняє юридичних наслідків.
Батьки спадкують після смерті своїх дітей на підставі правового зв’язку з дітьми, доказом чого є запис про народження у книгах запису актів цивільного стану, крім випадків, якщо вони усуваються від спадкування (позбавлення батьківських прав, умисне позбавлення життя спадкодавця чи його спадкоємців).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Брати і сестри є спадкоємцями померлого, незалежно від того є вони повнорідними (мають обох спільних батьків) чи неповнорідними (мають спільного батька або спільну матір). Але не успадковують один після одного зведені брати і сестри, якщо вони не мають спільних батьків.
Для встановлення факту споріднення необхідне подання відповідних документів. Зокрема, родинні відносини можуть підтверджуватися свідоцтвами органів РАЦС про народження, витягами з книг запису актів цивільного стану, записами в паспортах про дітей. Наприклад, щоб підтвердити родинні відносини між спадкодавцем і спадкоємцем — братами, необхідно подати свідоцтва про народження спадкодавця і спадкоємця. І якщо в цих свідоцтвах батьки – одні й ті самі особи, то можна стверджувати, що спадкодавець і спадкоємець – брати.
У разі неможливості подання зазначених документів факт родинних відносин може бути встановлений судом.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. На підтвердження родинних відносин вимагається подання відповідних документів. Зокрема, це можуть бути свідоцтва про народження батьків спадкодавця та їх братів або сестер, в яких зазначені спільні батьки.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Кваліфікуючою ознакою віднесення осіб до четвертої черги спадкоємців є проживання претендентів на спадок однією сім’єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут є поняття сім’ї. Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім’ю становлять особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Родинні відносини мають підтверджуватися відповідними документами, а у разі неможливості подання таких факт родинних відносин встановлюється у судовому порядку.
Позовна заява: вступ у спадщину через суд
На сьогоднішній день вступити у спадок можна за допомогою нотаріуса або шляхом подачі до суду позовної заяви. Звичайно, перший спосіб набагато легший. Але, на жаль, існує величезна кількість спірних ситуацій, вирішити які можливо лише в суді.
Зокрема, до суду треба звертатись, якщо пропущений 6-місячний строк прийняття спадщини. Щоб довести той факт, що позивач не прийняв спадщину у строк з поважних причин, необхідно зібрати достатньо доказів, що він не прийняв спадщину з поважних причин. Це може бути тривала хвороба, відсутність у країні, незнання того, що заповідач помер. Якщо позивач зможе підтвердити серйозну причину пропуску документально, термін може буде продовжено.
Подаючи заяву в суд, необхідно долучити видану нотаріусом постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідачами в такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади, в особі відповідних органів місцевого самоврядування, за місцем відкриття спадщини.
До речі, якщо строк прийняття спадщини пропущений, але при цьому інші спадкоємці оформили все в строк, до суду можна не звертатись: якщо інші спадкоємці дадуть свою письмову згоду та засвідчать її нотаріально, спадкоємець зможе отримати свою частку спадкової маси.
Другий випадок, коли у спадкоємця може виникнути необхідність звернення до суду, коли людина прийняла спадщину фактично, тобто почала або продовжує нею користуватися після смерті заповідача, проте не переоформила спадкову масу на себе і не вступила в права спадкування на законних підставах. До позовної заяви необхідно буде долучити докази, що підтверджують фактичний вступ у спадок. Це можуть бути чеки і квитанції, що підтверджують фінансову участь спадкоємця у долі успадкованого майна, документи про оплату боргів спадкодавця, про покриття його насущних витрат, будь-які докази, які підтверджують, що спадкоємець проживав з заповідачем на одній житлоплощі.
Також бувають ситуації, коли необхідно встановити юридичний факт спорідненості в суді. Подавши до суду позовну заяву для встановлення факту спорідненості, спадкоємець отримає можливість довести спорідненість, використовуючи найрізноманітніші документи: архівні довідки і анкетні дані з місць роботи, паперу з медичних установ і т.п. До суду можна представити також листи, фотографії, відеозаписи сімейних свят – суддя врахує всі факти і на їх підставі винесе рішення.
Що робити, якщо пропущений строк прийняття спадщини?
У разі пропущення строку на прийняття спадщину у спадкоємця є два шляхи.
Перший: подати заяву нотаріусу про прийняття спадщини, за наявності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.
Другий: звернутися до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.
Між тим, необхідно враховувати, що судова практика виходить з того, що оскільки саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об’єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку, то в заяві, в обов’язковому порядку, необхідно порушувати питання про поважність причин пропуску зазначеного строку. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини (це може бути тривала хвороба, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо). Обов’язково необхідно доводити такі факти належними та допустимими доказами в судовому процесі.
Важливо розуміти, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як:
а) юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
б) необізнаність особи про наявність спадкового майна;
в) похилий вік;
г) непрацездатність;
д) незнання про існування заповіту;
е) встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім’єю);
ж) невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину;
з) відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
ї) несприятливі погодні умови.
Не зайвим буде знати, що повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
Разом з тим необхідно вказати, що відповідно до цивільного законодавства спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини у встановленому законодавством України порядку.
Як вступити в спадщину на земельну ділянку, якщо немає заповіту?
Вступ у спадщину на земельну ділянку, якщо немає заповіту, передбачає надання нотаріусу документів. Отже, звертаючись до нотаріуса з приводу отримання у спадок земельної ділянки, спадкоємцю слід надати наступні документи:
- Основний пакет паперів, що включає свідоцтво про смерть заповідача, виписку з будинкової книги, довідку з останнього місця проживання спадкодавця, паспорт спадкоємця.
- Документи, що підтверджують спорідненість із померлим.
- Правовстановлюючі документи на земельну ділянку. Це може бути свідоцтво про довічне володіння землею або ж будь-який документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку (договір купівлі-продажу, дарування, ренти, міни, архівна довідка про виділ землі в користування заповідачеві, постанова місцевої адміністрації про надання земельної ділянки).
У спадок входить не тільки земельна ділянка, але і все, що на ній знаходиться: будівлі, водойми, лісовий масив.
Документи, що були перелічені, необхідно взяти з собою для першого візиту до нотаріуса. У подальшому він може запросити у вас ще й інші документи, зокрема:
- Кадастровий паспорт на землю з вказаною в ньому кадастровою вартістю.
- Довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджує відсутність обтяжень на землю.
- Документ з оціночною вартістю земельної ділянки, знати яку необхідно для обчислення розміру держмита.
У разі розташування на ділянці будинку або іншої будови також будуть потрібні правовстановлюючі документи і кадастровий паспорт будови.
Як вступити в спадщину на земельну ділянку декільком спадкоємцям, якщо немає заповіту?
Якщо розмір ділянки дозволяє, землю поділяють між усіма спадкоємцями в частках, встановлених законодавством. Проте трапляються випадки, коли земельна ділянка занадто мала для того, щоб її ділити. У такій ситуації можливе кілька варіантів вирішення спадкового спору: встановлення черговості використання землі між усіма спадкоємцями, паритет одного із спадкоємців (наприклад, того, хто з них проживав із спадкодавцем) і надання йому права володіння ділянкою за умови, що іншим спадкоємцям буде виплачена грошова компенсація вартості землі та ін.
Свідоцтво про право на спадщину видається кожному зі спадкоємців із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Хто може бути усунений від спадкування?
Відповідь на це запитання можна отримати з наступної інфографіки:
Декілька прикладів вирішення спадкових питань
До Херсонського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги дуже часто звертаються клієнти з питаннями, що виникають при прийнятті спадщини.
Зокрема, нещодавно за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги звернулась жителька Херсона щодо оскарження заповіту. Так, вона зазначила, що після смерті своєї матері, дізналась про існування заповіту, яким мати передала все належне їй за життя майно сусідці. Проте, клієнтка вважала, що мати не усвідомлювала своїх дій, оскільки хворіла.
Жінці було призначено адвоката для захисту її прав за рахунок держави, яким було заявлено клопотання про проведення посмертної експертизи здоров’я заповідачки. Отже, згідно з висновком експерта, заповідачка не розуміла значення своїх дій.
Варто зазначити, що право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
Ще один приклад. До місцевого центру звернувся клієнт для поновлення строку на прийняття спадщини. Адвокатом, що був призначений місцевим центром, було складено позовну заяву про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Варто зазначити, що суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати 6-місячного строку. Так, судом було поновлено клієнту строк на прийняття спадщини.
По закінченні програми Тетяна Тюпляєва закликала херсонців телефонувати до редакції радіо «Таврія» та ставити свої запитання.
Нагадуємо: фахівці Регіонального та місцевого центрів з надання БВПД разом з редакцією Обласного радіо ТРК «Скіфія» започаткували цикл правопросвітницьких програм під назвою «Знання закону вкаже вихід!»
