Робота з випадками насильства над дітьми є досить складною з огляду на втримання балансу між емоційним та професійним сприйняттям, що може проявитися у двох крайнощах: перша –– неухильне застосування професійних шаблонів та схематизації без урахування індивідуального підходу в роботі з випадком, друга –– надмірне емоційне включення та взяття на себе повноважень, що за межами вашої компетенції. Обидві реакції можуть призводити до професійного вигорання, тому необхідно чітко усвідомлювати функції психолога та діяти відповідно до них, а не брати на себе роль «рятівника». Професійна позиція психолога передбачає:
дотримання фахових компетенцій;
здійснення професійної діяльності відповідно до етичних та законодавчих норм;
перенаправлення клієнтів у разі потреби до інших спеціалістів;
безоціночне сприйняття поведінки, емоційних проявів та вибору клієнтів;
розподіл відповідальності між спеціалістом і клієнтами та розуміння того, що саме клієнт – експерт свого життя і дійсно знає, як краще вчинити у тій чи іншій ситуації;
співпрацю з іншими фахівцями в роботі з випадком;
застосування лише валідизованих методик і підходів;
безперервне підвищення рівня кваліфікації;
проходження супервізій та інтервізій.
Що робить фахівець, який обрав позицію «рятівника»:
приймає рішення замість клієнта та бере на себе відповідальність замість клієнта;
