Історія справи
Володимир має квартиру на Луганщині, право власності на яку оформив ще у 2001 році. Однак відомості про це право не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Після початку повномасштабного вторгнення чоловік переїхав на Закарпаття. Уже там наприкінці 2025 року він вирішив внести відомості про своє право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та звернувся до державного реєстратора.
Однак отримав відмову. Річ у тім, що державний реєстратор звернувся до БТІ, щоб перевірити інформацію про реєстрацію права власності на квартиру. У відповідь там повідомили, що архівні документи не були вивезені з тимчасово окупованої території, тому надати необхідну інформацію неможливо.
Щоб знайти вихід із ситуації, Володимир звернувся до системи надання БПД у Закарпатській області.
Оскільки чоловік є внутрішньо переміщеною особою, він має право на безоплатну правничу допомогу зі зверненням до суду. Представляти його інтереси призначили адвокатку, яка співпрацює з системою надання БПД, Маріанну Кобрин.
Адвокатка підготувала та подала до суду позовну заяву, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру, а також зобов’язати зареєструвати право власності Володимира на квартиру. На підтвердження права власності надали свідоцтво про право власності на житло від 2001 року з реєстраційним написом на звороті, а також технічний паспорт на квартиру.
Суд дійшов висновку, що наданих Володимиром документів достатньо, щоб підтвердити його право власності на квартиру. Тож суд визнав відмову державного реєстратора протиправною та скасував її, а також зобов’язав міську раду здійснити державну реєстрацію права власності на квартиру на підставі поданих Володимиром документів та з урахуванням висновків суду.
Ця справа є в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 260/203/26
