Домашнє насильство має місце в сім’ї незалежно від соціального статусу, релігійних переконань, сексуальної орієнтації чи етнічного походження. Жертвами насильства у сім’ї можуть бути як чоловіки, так і жінки.
Подекуди люди звикли вважати насильством лише грубі його форми, які завдають фізичного болю або тілесних ушкоджень. При цьому, більш легкі види насильства (приниження, образи з використанням лайливих слів, обмеження свободи дій і пересування, можливості вільно спілкуватися з родичами і друзями тощо), як насильство інколи не розпізнаються. Як результат, потерпілі не бажають повідомляти про такі випадки, вважаючи їх звичними речами.
Щоб не стати жертвою домашнього насилля, треба знати його види і характеризуючі ознаки, каже Стефанія Орестівна.
Ми вже розглядали з Пані Стефанією основині види у нашій попередній статті, тому тепер хочемо зупинитись на кожному окремому виді, з конкретними випадками, давайте трохи пограємо.
Отже, як Ви думаєте це психологічне насильство чи ні?
Один з подружжя не розмовляє з іншим місяцями чи роками.
Ви напевно подумали, що ні.
Один з подружжя постійно ставить під сумніви переконання, думки та спосіб життя іншого і применшує будь які досягнення.
Думаєте теж ні, бо це їх “сімейні прави і не нам з вами туди носа пхати.
Один з подружжя жартує над “не такою” зовнішністю іншого з подружжя, як темна шкіра, розріз очей чи сміється над віросповіданням.
А тут, теж ні?
Один з подружжя загрожує іншому, зробити щось з собою, якщо інший піде на зустріч з друзями чи буде займатись улюбленим хобі, чи просто хоче побути деякий час один.
Все ще ні?
Один з подружжя сварить дітей за те що ті схожі на іншого з подружжя, бо насправді ображений на свою “другу половинку” і покарання дітей достатньо жорстокі, щоб змусити страждати свою “другу половинку” через страждання дітей.
Може це вже “так”?
Насправді психологічне насильство – це:
– ігнорування почуттів особи;
– образа переконань, що мають цінність для особи;
– образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження;
– образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження;
– приниження особи;
-знущання над домашніми тваринами або їх знищення на очах особи (часто це жінка або дитина) з метою завадити їй болю;
– переслідування особи (частіше жінки чи дівчини) через уявлені особою протилежної статі сексуальні зв’язки;
– покарання кривдником дітей через образу на дружину (чи чоловіка);
– обмеження свободи дій та пересування особи; погрози спричинити їй фізичну або економічну шкоду.
Психологічне насильство довгий час здавалося нам не таким вже й небезпечним і скоріше вважалось особистими справами сім’ї.
Всі вищенаведені приклади є – домашнім насиллям і ніякі прояви такого насилля неможна допускати.
Не зволікайте! Навіть поодинокі прояви насильства не можуть бути виправдані за жодних обставин!
Зверніться за безоплатною правовою допомогою до центрів та бюро правової допомоги, адреси яких ви можете знайти на сайті Координаційного центру з надання правової допомоги: https://www.legalaid.gov.ua/, або за номером Єдиного контакт центру 0800-213-103.
Національна “гаряча лінія” з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації: 116 123 (безкоштовно з мобільного) або 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних). Цілодобово, анонімно та конфіденційно.