Більше дев’яти місяців наша держава захищає свою незалежність у повномасштабній війні, яку розв’язала Росія. Поступово під контроль України повертаються тимчасово захоплені окупантом населені пункти Донеччини, Харківщини, Херсонської та Запорізької областей. Поряд з тим частина території України все ще знаходиться під незаконним впливом агресора.
Життя в окупації складне, але воно не зупиняється, у людей накопичується чимало правових проблем, в тому числі тих, які стосуються оформлення спадщини. Навіть після деокупації міст і містечок, сіл і селищ України, як показує сьогодення, там не можна швидко нормалізувати життя, а відсутність напрацьованої нормативно-правової бази, яка б регулювала різні аспекти життєдіяльності звільнених від окупанта територій, також значно ускладнює реалізацію правових потреб громадян, в тому числі і тих, що стосуються спадкування.
Як реалізувати право на спадкування майна на тимчасово окупованих та деокупованих територіях України? З якими проблемами стикаються люди та які шляхи їх вирішення можна запропонувати відповідно до чинного законодавства?
Правовий статус тимчасово окупованих та деокупованих територій України
Поняття «тимчасово окуповані території» та «деокупація» визначає Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі – Закон).
Відповідно до статей 1, 11, 3 Закону тимчасово окупована територія є невід’ємною частиною території України, але в її межах збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація встановили та здійснюють фактичний контроль.
Деокуповані території – це території, які повернулися під загальну юрисдикцію України після тимчасової окупації та на яких відновлено конституційний лад України.
Як реалізувати право на спадкування майна на тимчасово окупованих та деокупованих територіях України?
Загальні питання спадкування.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
ЦК України визначає, що спадкування здійснюється за законом та заповітом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці за законом почергово.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).
Лист Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначає порядок прийняття спадщини залежно від місця проживання спадкоємця на час відкриття спадщини та від особливостей його правового статусу.
За загальним правилом спадкоємець, який проживав зі спадкодавцем, вважається таким, що прийняв спадщину (якщо протягом встановленого законом строку він не заявив про відмову від неї). Так само і малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, за винятком випадків відмови від прийняття спадщини.
Інші спадкоємці мають подати нотаріусу або уповноваженій посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування (у сільській місцевості) заяву про прийняття спадщини.
Подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини
Враховуючи положення статей 1269-1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи мають подати її батьки (усиновлювачі), опікун.
Щодо строків прийняття спадщини, то згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №164 від 28.02.2022 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше, ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Відповідно до положень частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У даному випадку слід звернути увагу на те, що в Україні діє Реєстр нотаріусів, які працюють під час війни, де можна перевірити, чи працює на даний час той чи інший нотаріус, тим самим заощадивши собі час на його пошук.
До заяви про прийняття спадщини необхідно додати наступні документи:
- свідоцтво про смерть спадкодавця;
- докази родинних відносин зі спадкодавцем (за відсутності заповіту), якими відповідно до п. 4.2 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі – Порядок), є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин;
- оригінал чи дублікат заповіту (за наявності).
- паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) спадкоємців;
- оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно тощо.
Відповідно до п.1.3 глави 10 розділу II Порядку при зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно:
- факту смерті спадкодавця;
- часу і місця відкриття спадщини;
- кола спадкоємців;
- наявності заповіту;
- наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження;
- необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Нотаріус заводить спадкову справу і далі необхідно почекати до закінчення строку на прийняття спадщини.
Враховуючи положення підпункту пункту 2 глави 10 розділу II Порядку в умовах воєнного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини, тобто місце звернення до нотаріуса не залежить від місця смерті спадкодавця чи місця знаходження його майна. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє чи не заводилася раніше спадкова справа іншим нотаріусом. Всі спадкоємці звертаються до одного нотаріуса, оскільки спадкова справа заводиться одна.
За відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п’яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.
Якщо за результатами перевірки відомостей Спадкового реєстру встановлено наявність раніше заведеної спадкової справи, заведена без використання Спадкового реєстру спадкова справа передається до нотаріуса, яким раніше заведено спадкову справу, якщо наявність такої справи не встановлено, здійснюється реєстрація спадкової справи в Спадковому реєстрі.
Забороняється видача свідоцтва про право на спадщину у спадковій справі, заведеній без використання Спадкового реєстру, до її реєстрації у Спадковому реєстрі.
Складнощі, як правило, виникають з отриманням спадкоємцем свідоцтва про смерть спадкодавця, який проживав на тимчасово окупованій території, а також наявністю оригіналів документів на нерухоме спадкове майно. Крім того, є законодавчі особливості щодо часу та місця відкриття спадщини, які слід враховувати спадкоємцям.
Встановлення факту смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території та отримання свідоцтва про смерть
Враховуючи положення статті 9 Закону будь-який акт (рішення, документ), виданий окупаційними органами та/або особами, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, навіть маючи на руках документ окупаційних органів та/або осіб, який підтверджує факт смерті спадкодавця, слід звернутися з заявою про встановлення факту смерті цієї особи відділу державної реєстрації актів цивільного стану за межами тимчасово окупованої території України.
Факт смерті особи на окупованій території можна встановити у судовому порядку. Для цього члени сім’ї померлого, їхні представники або інші заінтересовані особи (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов’язки чи законні інтереси) мають подати заяву до будь-якого місцевого суду в Україні за власним вибором.
У заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт смерті, а також підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
При цьому не вимагається подання до суду письмової відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації факту смерті.
Враховуючи положення частини 2 та 4 статті 317 Цивільного процесуального кодексу України справи про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у таких справах підлягає негайному виконанню.
Після отримання рішення суду можна звертатися до органу державної реєстрації актів цивільного стану за отримання свідоцтва про смерть і подальшого надання вказаного документа нотаріусу.
Час і місце відкриття спадщини
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.
Враховуючи положення частин 2 та 3 статті 111 Закону у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна знаходиться на тимчасово окупованій території, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.
Відповідно до підпункту 1.13 пункту 1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (зі змінами) місце відкриття спадщини підтверджується довідкою про реєстрацію/останнє місце проживання виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, сільського голови (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради, або іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (копія актового запису про смерть, домова книга тощо).
Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
Якщо останнє місце проживання спадкодавця було на території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, нотаріусу подається відповідна заява спадкоємця.
У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, воно підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.
Як бути, якщо у спадкоємців відсутні оригінали документів на нерухоме спадкове майно?
Варто пам’ятати, що видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусом після подання спадкоємцями правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Коли таке майно знаходиться на тимчасово окупованій або деокупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, то доступ до оригіналів документів на спадкове майно може бути відсутній з причин, обумовлених окупацією або ж бойовими діями.
Однією з підстав відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій є неподання відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (п. 2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат»).
Відповідно до п. 4.19 глави 10 розділу 2 Порядку, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Враховуючи положення статті 392 ЦК України у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності.
Таким чином, для оформлення спадщини за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно необхідно зробити наступні кроки:
- звернутись до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини у встановлені законом строки;
- після спливу строку для прийняття спадщини отримати у нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дії у зв’язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно;
- звернутись до суду із позовною заявою про визнання права власності в порядку спадкування та отримати судове рішення,
- після набрання судовим рішенням законної сили звернутись до нотаріуса і оформити право на спадщину.
- Отримання свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до статтей 1296 та 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Якщо у складі прийнятої спадщини є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, спадкоємець зобов’язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтями 67-69 Закону України «Про нотаріат».
___________________________
Якщо виникли додаткові питання правового характеру – телефонуйте до контакт-центру системи БПД 0 800 213 103. За цим номером надаються консультації та роз’яснення з правових питань, додаткові відомості про надання безоплатної правової допомоги тощо. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів у межах України безкоштовні. Номер для дзвінків з-за кордону +38 (044) 363 10 41 (вартість дзвінка з-за кордону за тарифами вашого оператора зв’язку).
Усі сервіси системи БПД за посиланням: https://linktr.ee/legalaid.gov.ua.