Сьогодні у сучасному законодавстві принципи толерантності та недискримінації відіграють все більшу роль у регулюванні суспільних відносин. Держава має гарантувати усім громадянам незалежно від їх статі, релігійних переконань, раси, кольору шкіри, етнічного походження, мови, політичних та інших поглядів рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, оскільки це є важливим етапом формування демократії в країні та передумовою на шляху до європейської інтеграції. Саме тому тема дискримінації за расовою ознакою є надважливим питанням для України на сьогодні.
Що ж являє собою поняття дискримінації?
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація – ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Що означає дискримінація за расовою ознакою?
Дискримінація за расовою ознакою – це рішення, дії чи бездіяльність відповідних осіб, що спрямовані на обмеження, систематичне порушення прав громадян і будь-який утиск їх за ознаками раси, кольору шкіри або етнічного походження.
Які органи державної влади наділені повноваженнями щодо протидії дискримінації в Україні?
- Суб’єктами, наділеними повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є:
- Верховна Рада України;
- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
- Кабінет Міністрів України;
- інші державні органи, органи місцевого самоврядування;
- громадські організації, фізичні та юридичні особи.
Як захистити свої права, якщо особа зазнала дискримінації за ознакою раси?
Особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація за ознакою раси, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом.
Важливо знати, що особа, яка подає судовий позов у справі дискримінації має надати докази факту дискримінації, матеріальної та моральної шкоди з посиланням на положення закону або нормативного акту, яке (які) було (були) порушене (порушені), що призвело до дискримінації позивача.
Об’єкт дискримінації має право вимагати в судовому порядку відшкодування матеріальних збитків та/або моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації за ознакою раси.
Відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих унаслідок дискримінації за ознакою раси з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування відшкодовується в повному обсязі і здійснюється в порядку, передбаченому законодавством.
Яка відповідальність настає за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації?
Особи, винні в порушенні вимог законодавства про запобігання та протидію дискримінації, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Консультацію підготувала фахівчиня Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Київській області – Ольга Апанович