Навколо спадкування існує багато міфів. Де міф, а де реальність пояснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.
Якщо немає заповіту, усе майно автоматично переходить державі
Міф. За відсутності заповіту спадщина переходить спадкоємцям за законом відповідно до черг спадкування. Якщо немає спадкоємців за заповітом і за законом, їх усунено від права на спадкування, вони не прийняли спадщину або відмовилися її приймати, спадщина визнається відумерлою.
Заповіт неможливо змінити або скасувати
Міф. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий.
Заповіт, складений пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній. Також заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
Усі спадкоємці отримують однакові частки незалежно від заповіту
Міф. Заповідач сам визначає спадкоємців і розмір їхніх часток. Виняток — люди, які мають право на обов’язкову частку в спадщині:
- малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця
- непрацездатна вдова (вдівець)
- непрацездатні батьки.
Усі вони спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Спадщину можна прийняти у будь-який час
Міф. Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо право на спадкування виникає у зв’язку з неприйняттям спадщини або відмовою від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для її прийняття становить 3 місяці з моменту виникнення такого права.
Якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, вважається, що він не прийняв її.
Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини, але всі спадкоємці, які вже прийняли спадщину, письмово погоджуються, він може подати заяву нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може надати йому додатковий час, щоб подати заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець помер, не встигнувши прийняти спадщину, його право на спадщину припиняється.
Міф. Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців. Це називається спадковою трансмісією.
Від спадщини не можна відмовитися
Міф. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі за місцем відкриття спадщини.
Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.
Вчинення заповіту може здійснюватися представником заповідача
Міф. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Спадкоємець за заповітом або за законом може будь-коли відмовитися від прийняття спадщини
Міф. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини.
Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини позбавляє його права на спадкування за законом
Міф. Відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.
Право на заповіт має будь-яка людина
Міф. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Заповідач має право скласти заповіт тільки щодо усієї спадщини
Міф. Заповідач має право скласти заповіт як щодо усієї спадщини, так і тільки її частини.
Заповіт може бути посвідчений тільки нотаріусом і більше ніким
Міф. Окрім нотаріусів, право посвідчувати заповіти (за певних умов) мають інші посадові, службові особи.
Наприклад, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Посвідчувати заповіт може й інша посадова або службова особа.
Повний перелік у ст. 1252 Цивільного кодексу України.
До складу спадщини не входить обов’язок відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану спадкодавцем
Міф. До спадкоємця переходить обов’язок відшкодувати майнову та моральну шкоду, завдану спадкодавцем. Вона відшкодовується у межах вартості майна, яке було одержане у спадщину.
За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір відшкодування збитків, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
