Серед питань, які найбільше турбують людей є: відновлення втрачених документів; оформлення документів для вивезення дитини за кордон; порядок вивезення особи з інвалідністю за кордон для здійснення лікування онкохворої особи та порядок заміни опікуна у разі, якщо помер чи загинув опікун дитини.
Актуальними залишаються й інші правові питання, зокрема:
- порядок забезпечення права на підключення до гемодіалізу;
- щодо отримання особою пільг та гарантій, належних їй, як членові сім’ї загиблого учасника бойових дій за місцем фактичного перебування, а не за місцем реєстрації проживання;
- порядок постановки на чергу для пільгового протезування
- порядок здійснення виплат щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, які покинули місце перебування у Києві, та мали статус ВПО;
- порядок поховання особи, яка вимушено покинула свою домівку без документів.
Громадяни, які звертаються по допомогу, належать до різних категорій суб’єктів отримання правової допомоги. Серед них: особи з інвалідністю, опікуни/піклувальники дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування, багатодітні громадяни, малозабезпечені особи, члени сім’ї загиблого учасника бойових дій та внутрішньо переміщені особи.
Деякі з питань є складними. Наприклад, звертається особа, яка хоче дізнатися: як у правовий спосіб можна замінити опікуна дитині. А опікуном цієї дитини є бабуся, яка померла у дорозі, коли вони тікали. Дядько цієї дитини – повернувся додому, щоб поховати свою матір. Жодних документів, які б засвідчили, що опікун дитини померла – немає, адже це сталось у дорозі. Більше того, зв’язку із дядьком дитини, який би надав відповідні документи, теж немає. Саме такі питання є складними, а вирішити їх можна лише протягом певного часу.
«До нас звернулися внутрішньо переміщені особи із Донеччини, які мали під опікою двох дітей-сиріт своєї сестри, котра загинула у 2014 році. Вони за їх словами, дуже важко працювали, придбали собі десь під Києвом старий будинок, перебудували його. І на Новий рік зробили новосілля. Зі сльозами на очах розповідали, що їхній будинок – зруйнований. Вони встигли прихопили лише свої документи та одяг для дітей. А діти – маленьке цуценя, з яким подружилися за тиждень до війни. Ось так: вони рятували найцінніше – дітей, а діти – свого друга, песика. Історія цієї сім’ї мене дуже зворушила», – розповідає директор Марія Николаїшин.
Але не лише правової допомоги потребують громадяни, які покинули свої домівки. Зараз для них важлива і психологічна допомога і навіть звичайні поради. Були випадки, коли фахівці місцевого центру скеровували людей на поселення.
