Діти в конфлікті із законом: підготовка психолога до допиту

Одним із непростих викликів для психологів є робота з дітьми, які в статусі підозрюваних опинилися у конфлікті із законом. Вони часто відмовляються надавати показання, з ними може бути важко встановити контакт. Під час допиту дитини, яка перебуває у конфлікті зі законом, психологу важливо пам’ятати, що зухвалу, демонстративну або опозиційну поведінку дитини, її відмову давати свідчення, може обумовлювати наступне:

Страх та високий рівень тривоги;

Особливості виховання дитини, її інтелектуальний і культурний рівень;

Попередній негативний досвід комунікації з правоохоронними органами;

Вплив на дитину батьків («ми все залагодимо, не скажи зайвого») або її захисника (який подекуди й сам може демонструвати неповажне ставлення до інших учасників слідчої дії (наприклад, захисник у некоректній формі вимагає від психолога підтвердження кваліфікації та доказів його / її компетентності тощо).

Разом з тим, психологи мають застосовувати до всіх дітей, на зважаючи на їхній статус у провадженні або поведінкові прояви, однакові підходи, усвідомлюючи, що за будь-якою складною поведінкою неодмінно приховані складні обставини, які треба виявити та обґрунтувати в ході досудового розслідування. Допит є важливою слідчою дією, під час якої можна дізнатися про особистість дитини, її життя, сім’ю, оточення, про причини вчинення нею правопорушення, розуміючи, що будь-яка дитина потребує захисту і що ключове завдання – не покарати її, а допомогти змінити поведінку, надати допомогу та захист. Для якісної підготовки до допиту дитини, яка має конфлікт із законом, важливо спиратись на статтю 485 КПК України, в якій для психолога є необхідна інформація. Відповідно до норм цієї статті під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 КПК, також з’ясовуються:

1. Повні та всебічні відомості про особу неповнолітнього

До відомостей про особу неповнолітнього належать: вік (число, місяць, рік народження); стан здоров’я та рівень розвитку; соціально-психологічні риси особистості, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності інформації про розумову відсталість дитини, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути також з’ясовано, чи могла би вона повністю усвідомлювати значення своїх дій та якою мірою керувати ними. Отримавши від ініціатора запиту (слідчого, дізнавача) інформацію не лише про обставини події, а також про саму дитину, психолог зможе створити заочну конструкцію характерних рис особистості, підготуватися до контакту та взаємодії з нею під час слідчої дії. До прикладу: психолог має не лише адаптувати до вікових особливостей список наданих для допиту запитань, а й врахувати імовірні ускладнення, спричинені особливостями дитини, та іншу інформацію про неї.

Практичне завдання Відповідно до кожної ситуації сформуйте свій алгоритм дій взаємодії з дитиною та опишіть її психологічний портрет з урахуванням наведеної нижче інформації. Також, спробуйте відповісти собі на питання:

Що я робитиму, якщо з дитиною, з першого разу не вдасться встановити контакт?

Як я діятиму у випадку, коли дитина буде демонструвати зневажливе ставлення до мене, в процесі спілкування використовуватиме нецензурну лексику або сленг?

Як я реагуватиму на прояв власних психологічних установок, «ярликів», якщо вони виникнуть після отриманої від слідчого інформації?

Чи вплине на мою поведінку та ставлення до дитини в цілому негативна характеристика її персони, почута від інших до початку слідчої дії?

Як я почуватимусь, якщо моє перше, заочно сформоване враження про дитину виявиться неправильним, таким, що не відповідає дійсності?

Ситуація 1 Ви отримали запит на проведення за методикою «Зелена кімната» допиту неповнолітнього підозрюваного (17 років, вчинив крадіжку дорогої побутової техніки). Від слідчого ви дізналися, що хлопець самовпевнений, неохоче йде на контакт та не дотримується субординації. Неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронних органів (був помічений громадських місцях, де вживав алкоголь), перебуває на обліку нарколога. Ситуація 2 Ви отримали запит на проведення за методикою «Зелена кімната» допиту неповнолітньої підозрюваної (16 років, вчинила вбивство чоловіка, з яким разом проживала). Від слідчої ви дізналися, що дівчина має бунтівний характер, самовпевнена, зневажлива, зухвала. Слідство очікує відповіді на запити, надіслані до відповідних установ щодо її перебування на обліку.

2. Ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння

Враховуючи вікові особливості дітей, зокрема підлітків, треба пам’ятати, що їхнє ставлення до діяння на момент його вчинення може відрізнятися від ставлення до нього після події, адже в ході кримінального процесу інколи настає розуміння, що так чинити не можна. Однак цього замало, адже важливо зрозуміти, внаслідок чого діяння було вчинене. Під час допиту слід намагатися делікатно виявити думку дитини про її дії, уникаючи закритих запитань, що передбачають відповідь «так» або «ні». Важливо, аби фахівець, який проводить допит, не вдавався до моралізаторства та осуду, адже це викликає бажання у неповнолітньої особи захищатися та може стати причиною відмови нею свідчити.

Практичне завдання До кожної ситуації підготуйте питання, які б ви могли поставити дитині, аби з’ясування її ставлення до власного вчинку. Ситуація 3 Дівчина А. (16 років) постійно цькувала в школі однокласницю С. Одного разу під час перерви у дівчат виник конфлікт, А., не втрималась і вдарила С., внаслідок чого нанесла їй тілесні ушкодження середньої тяжкості. Ситуація 4 Хлопець (17 років) після святкування нового року на прохання дівчат погодився відвезти їх додому в сусіднє село, взявши ключі від батьківського автомобіля. В дорозі не справився з керуванням. Одна з дівчат загинула. Важливо! Щоб виявити ставлення неповнолітніх до вчинених ними правопорушень, слід використовувати такі запитання:

Розкажи, будь ласка, що ти думав / ла, коли подія відбувалася? Чи зараз так само ставишся до свого вчинку? Що саме вплинуло на зміну твого ставлення (запитати, якщо ставлення змінилося)?

Як до твого вчинку ставляться люди з твого найближчого оточення?

Який досвід, на твою думку, ти здобув / ла внаслідок скоєного? Чи ти готовий / ва поділися своїми міркуваннями про події того дня?

НЕПРИПУСТИМО використовувати подібні запитання:

Ти визнаєш свою провину?

Ти розумієш, що тепер ти – злочинець і тобі «світить строк»?

Ти знаєш, що в майбутньому тобі не отримати престижної робити?

Тобі хоч трохи соромно через те, що ти накоїв / ла?

Ти усвідомлюєш наслідки своїх дій для інших і для себе?

3. Умови життя та виховання неповнолітнього

Цю інформацію можна отримати у слідчого / дізнавача перед допитом, однак слід брати до уваги, що деякі факти, на той час, ще не будуть встановлені. Їх з’ясування, в процесі допиту, може спрацювати на користь дитині, коли вона відчує себе і своє життя важливими і що є люди, яким вона не байдужа. Провідним завданням, пов’язаним зі з’ясуванням умов життя і виховання дитини, є розуміння причин, які вплинули на вчинок. Практичне завдання З урахуванням отриманої з двох перших ситуацій додаткової інформації проаналізуйте уже сформований вами алгоритм взаємодії з двома неповнолітніми особами та створені вами їхні психологічні портрети. В разі потреби доповніть та / або змініть їх та оцініть, чи змінювалися й як саме ваші відчуття після додання інформації. Підготуйте також запитання, які б ви поставили під час допиту відповідно до наявної інформації з метою виявлення впливу умов життя та виховання на вчинки неповнолітніх. Доповнення до ситуації 1 Ви дізнаєтесь від слідчого, що цей хлопець – із багатодітної родини, яка перебуває в складних життєвих обставинах, його батько й один із братів відбувають покарання в місцях позбавлення волі, а за фактом бійки одного з молодших братів відкрите кримінальне провадження. Мати з іншими дітьми проживає в невеличкій квартирі свого чоловіка – вітчима дітей, а він перебуває у лавах ЗСУ. Мати давно зловживає алкоголем і нехтує виконанням батьківських обов’язків, які частково намагається взяти на себе хлопець. Він часто пропускає навчання у вечірній школі (характеризується негативно) і має деколи заробіток, працюючи з двома молодшими братами забійником на свинофермі. Доповнення до ситуації 2 Ви дізнаєтесь від слідчої, що дівчина, до якої вкрай негативно ставилась її бабуся, є сиротою, котра, виконуючи хатні та «подружні» обов’язки, з 9 років зійшлася з чоловіком, якому на той час було 17. У стані алкогольного сп’яніння він приводив до квартири інших жінок та відкрито вступав з ними у статеві стосунки. Внаслідок конфлікту дівчина нанесла чоловікові ножове поранення, що одразу призвело до смерті. Важливо! Отримавши інформацію про умови життя та виховання дитини, слід уточнити в ініціатора запиту, хто саме буде її законним представником під час слідчих дій. Приміром, у першому прикладі цілком зрозуміло, що матір хлопця, як його законний представник, навряд чи виконає покладені на неї функцій.

4. Дорослі підбурювачі та співучасники кримінального правопорушення

Відповідно до статті 27 КПК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Про наявність дорослих підбурювачів правоохоронці можуть дізнатися під час виїзду на місце події, проведення слідчих (розшукових) дій тощо або при відібранні пояснень. Трапляються випадки, коли діти під час допиту розповідають про друзів (зазвичай старших) або однолітків, які в різний спосіб спровокували їх до злочинних дій. Іноді діти говорять про свою залежність від конкретної людини, котра висуває умови, які неможливо не виконати, оскільки дитина або проживає в цієї особи, або має іншого роду залежність та перебуває під випливом цієї особи. Щоб виявити подібні факти під час допиту психологу необхідно:

уважно вислухавши сказане дитиною, обережно й довірливо, за допомогою додаткових запитань, можливого допиту свідків та тих осіб, про яких згадала дитина, перевірити, уточнити або спростувати інформацію про наявність / відсутність підбурювачів дитини до спроби перекласти відповідальність за свої дії на інших;

в разі виявлення спроби дитини перекласти відповідальність за свої дії на інших застережливо виявити додатковими запитаннями / допитом свідків та / або осіб, згаданих дитиною, чи правду вона говорить, для уточнення чи спростування інформації про наявність / відсутність підбурювачів.

Згідно зі ст. 27 КПК України, співучасниками кримінального правопорушення є організатор, підбурювач та пособник. Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами кримінального правопорушення безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене цим Кодексом. Ситуація 5. Інформація отримана представниками слідства після затримання малолітнього хлопця. Двоє осіб (можливо, більше) чоловічої статі використовували шахрайську схему збагачення, розміщуючи оголошення про роботу в одному з поширених серед молоді месенджерів. Основна суть полягала в отриманні ними, на картковий рахунок, грошей за фальшиве відправлення товару через певний поштовий сервіс. Для безпосереднього виконання завдання – отримання / відправки посилок поштою, чоловіки залучили хлопця (13 років), який в силу фізіологічних особливостей виглядав старше свого віку та мав, від вищезгаданих осіб, підроблені документи в електронному форматі. Не виключено, що у виборі виконавця чоловіки керувалися не лише тим, що дитина сама відгукнулася на їх оголошення, а й брали до уваги її вік, адже за вчинення окремих видів злочинів до кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні особи віком від 14 до 16 років. Отже, в поле зору правоохоронних органів потрапив саме 13-річний юнак, якого затримали в поштовому відділенні. Першочерговим завданням психолога, який прибув на місце події, було встановлення з ним контакту, стабілізація його психоемоційного стану та пояснення того, що відбуватиметься далі. Важливо! Під час самого допиту важливо з’ясувати: як саме, коли, в який спосіб хлопець познайомився з чоловіками? Як вони йому представились? Що йому відомо про кожного з них? Хто з цих чоловіків і що саме йому запропонував? В чому полягала суть роботи? Що мав робити хлопець? Чи отримував він винагороду за свої дії? Якщо так, то в якому розмірі, в якій валюті, скільки разів і яким способом? Чи підтримував хлопець комунікацію зі своїми «роботодавцями»? Якщо так, то як часто, яким чином і з ким саме? Чи розповідав хлопець комусь про свою «роботу»? Якщо так, то коли, кому саме, в який спосіб? Чи виникали у хлопця сумніви, роздуми щодо своїх дій і їх правомірності? Чи зберіглася переписка з «роботодавцями» в телефоні? Якщо ні, з’ясувати, хто, коли, по якій причині її видалив? тощо.

Як до твого вчинку ставляться люди з твого найближчого оточення?

Виявлення неузгоджених показань

Зазначимо, що в разі випадків, коли йдеться, наприклад, про допит кількох неповнолітніх підозрюваних за одним кримінальним провадженням, вкрай важливо, щоби під час допитів та інших слідчих дій з ними працював один і той самий психолог – це й є елементом дотримання правосуддя, дружнього до дитини, що допомагає відстежувати збіги чи неузгодження в наданій кожним інформації. Слід також брати до уваги, що в подібних випадках стає вірогідною змова між підозрюваними в наданні показань, а також спроби перекласти провину за скоєний злочин та відповідальність за нього на співучасників. Також такі підлітки можуть бути і в статусі свідків, коли на початку досудового розслідування слідчі ще не знають усіх учасників і не мають остаточних деталей. Якщо дитина перебуває в статусі свідка, є доволі висока ймовірність того, що вона даватиме показання, адже їй запропонують розповісти про те, що вона бачила особисто, а це не створює загрози для неї. Якщо психолог залучений до розгляду кримінального провадження, в якому в статусі підозрюваних є декілька неповнолітніх, слід ретельно підготувати запитання з подальшим порівнянням відповідей та реакцій дітей на них. Це сприятиме швидшому виявленню схожих та неузгоджених показань, що можуть знадобитися в підготовці висновку за результатами декількох слідчих дій.

Особливості підготовки психолога до процесуальних дій

Значної уваги психолога потребує підготовча фаза збору та аналізу інформації про обставини події й особисті риси дитини з урахуванням висвітленого в розділах 1–4 та підготовки алгоритму взаємодії за кількома варіантами розвитку подій, якщо дитина:

йде на контакт, готова розповідати про скоєне;
замкнена, апатична чи плаче або негативно налаштована, бунтівна, агресивна;
відмовляється говорити взагалі, посилаючись на ст. 63 Конституції України;
відповідає на загальні питання, в тому числі біографічні, але категорично відмовляться обговорювати кримінальну стадію події.

Психолог обов’язково планує додатковий час на встановлення контакту з підозрюваним, спочатку спілкуючись із ним на вільні теми, зокрема про захоплення і вподобання, а вже потім – про те, що відбувалося в день, коли подія трапилась: чим займалася дитина напередодні, про що думала, з ким взаємодіяла.

Психолог має розуміти, чому, перебуваючи в статусі підозрюваної та ще й у незвичних для неї умовах, дитина має тривожний стан, нікому не довіряє й намагається захиститися, інтуїтивно вдаючись до найпоширеніших стратегій самозахисту (нападай, завмри або категорично відмовляйся говорити). Тут слід врахувати усі можливі фактори, в т.ч. готовність / неготовність розповісти про себе навіть якусь незначну особисту інформацію. Навіть якщо дитина мала досвід спілкування з психологом і знає, що він /вона прагне її захистити, у стресовій ситуації вона може не лише розгубитися, а й спробувати заподіяти собі шкоду.

Чого НЕ слід робити психологу:

Обіцяти те, чого не зможе виконати.

Коментувати в присутності дитини дії інших учасників кримінального провадження.

Примушувати розповідати про обставини події.

Застосовувати звинувачувальні запитання.

Виходити за межі своє компетентності.

Звинувачувати себе в разі невдалих результатів опитування.

Піддаватися впливу, тиску, маніпуляціям інших учасників кримінального провадження.

Натомість, психологу ВАЖЛИВО:

Спостерігати не лише за невербальними проявами дитини, але й контролювати власні, адже якщо особа, з якою ви говорите, викликає у вас негативні почуття, це несвідомо відбиватиметься й на вашій міміці, позах, жестах, поставі, розміщенні відносно неї, а також у темпоритмі мовлення, інтонаціях, намаганні перебити розмову, аби швидше її закінчити. Слід передбачити час не лише для висловлювань співрозмовника, а й для себе, пам’ятаючи про ціль взаємодії з підозрюваним та про перерви, якщо в них викатиме потреба.

Бути готовим до непередбачуваних ситуацій, виявляти гнучкості. Поповнювати в різний спосіб свої знання про особливості дітей, які перебувають у конфлікті із законом.

Дотримуватись принципу об’єктивності, керувати своїми емоціями, віддавати перевагу поміркованості та професійній відповідальності.

Бути чесним із самим собою та відмовитись від участі в такій діяльності, якщо зрозумієте, що не зможете бути неупередженими у взаємодії з дітьми в конфлікті з законом.

Дбати про себе, знаходити час для відновлення ресурсу та пам’ятати, що ми не в змозі змінити світ, але в силах допомогти конкретній дитині.

Авторки: Козлова А., Партицька В.