До Охтирського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся мешканець м. Охтирка, Сумської області громадянин «А», (людина з обмеженими можливостями, інвалід третьої групи), який дізнався про роботу центру з засобів масової інформації.
Під час консультації у відділі правової інформації та консультацій було з’ясовано: клієнта центру турбує питання визначення місця проживання дитини – онука. Із його слів встановили, що 29.09.2008 року народився його онук. Мати дитини, є його дочкою, у 2014 році стала зустрічатися з іншим чоловіком та проживати з ним однією сім’єю в цивільному шлюбі, покинула свою дитину, виїхавши на постійне проживання до м. Миколаїв до свого співмешканця. Рідний батько дитини не цікавиться життям сина, не приділяє йому уваги, оскільки у нього створена нова сім’я, він має двох дітей від іншого шлюбу, а лише сплачує аліменти на утримання сина на користь його матері, які остання витрачає на власні потреби. Онука повністю забезпечує громадянин «А» та його дружина, які є його бабусею та дідусем. Саме вони дбають про матеріальне забезпечення онука, про стан його здоров’я, водять до спортивної секції та на індивідуальні додаткові заняття, приділяють йому всю свою увагу, турботу, любов.
З’ясувавши питання по суті, керівництвом Охтирського МЦ з надання БВПД, було прийнято рішення про призначення адвоката Олександра Кудіна (доручення № 000096 від 01.09.2016 р.). громадянину «А» для надання правової допомоги.
Проаналізувавши ситуацію та підводячи підсумок вище викладеного, клієнту роз’яснено щовизначення місця проживання неповнолітньої дитини можливо вирішити лише в судовому порядку.
Проаналізувавши норми статей 161, 259Сімейного кодексу України відповідно до яких баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.
Ч. 1 ст.161 Сімейного кодексу України, передбачено якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них.
Згідно до статті 3 Конвенції про права дитини № 789-ХII від 27 грудня 1991 року у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положенням статті 9 зазначеної Конвенції забезпечується, те щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур.
Проаналізувавши норми, адвокатом підготовлено позовну заяву до Охтирського міськрайонного суду Сумської області та водночас надіслано ряд запитів до таких установ як: орган опіки та піклування Охтирської міської ради, Охтирської ЗОШ I-III ступенів № 5 ім. Р.К.Рапія.
Охтирський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 11 січня 2017 року справа № 583/3320/16-ц 2/583/59/17 дослідивши докази по справі в їх сукупності, приходить до висновку, що позовна заява про визначення місця проживання неповнолітньої дитини обґрунтована і підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 Цивільного процесуального кодексу суд вирішив: визначити місце проживання неповнолітнього онука разом з його дідом громадянином «А».