16 травня 2016 року до Першого київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулись два учасника АТО, які пояснили, що у 2014 році вони добровольцями брали участь в антитерористичній операції на сході України та були визнані учасниками АТО, однак, не отримали грошове забезпечення, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2014 року №383 «Про виплату винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України».
На час звернення до Центру зазначена Постанова КМУ втратила чинність, прийнята нова Постанова також втратила чинність. Громадяни неодноразово звертались до військової частини та до Міністерства внутрішніх справ України з проханням сплатити грошове забезпечення. На свої звернення отримували відповіді, що грошове забезпечення буде сплачено після надходження коштів до державного бюджету.
У травні 2016 року Перший київський місцевий центр з надання БВПД видав два доручення №461 та №469 адвокату Лілії Лукацькій, яка звернулася із запитами до МВС України та Головного управління МВС України у Луганській області з проханням надати накази про призначення виплати грошового забезпечення громадянину П. та громадянину Р. З отриманої відповіді адвокат дізналася, що на вказаних осіб взагалі відсутні накази про призначення та виплату грошового забезпечення. Крім цього, як з’ясувалось, МВС України не тільки відмовляється сплачувати кошти, а й зазначає про те, що ці особи не є співробітниками органів внутрішніх справ.
Адвокат підготувала позови про визнання дій МВС України протиправними та про стягнення з ГУ МВС України у Луганській області (громадяни саме там проходили службу) суми грошового забезпечення за три місяці 2014 року.
Справи розглядались Окружним адміністративним судом міста Києва більше року, та за результатами розгляду, 2 лютого 2018 року прийняті рішення про задоволення позову та стягнення коштів, однак, не з ГУ МВС України у Луганській області, а з Міністерства внутрішніх справ України, оскільки саме воно є розпорядником бюджетних коштів.
Унікальність прийнятого рішення в тому, що фактично Міністерство юстиції України (в особі центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги) зобов’язало Міністерство внутрішніх справ України вчинити певні дії.