До Менського бюро правової допомоги звернулася потерпіла від домашнього насильства пані Катерина.
Яка зазначила, що її співмешканець постійно вчиняє сварки, конфліктує без причини, чинить психічне та фізичне насилля на неї та погрожує фізичною розправою. Неодноразово зверталась до місцевого відділу поліції із заявами про вчинення відносно неї домашнього насильства. В зв’язку з чим, відносно нього складались протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 173-2 КУпАП, проводилась профілактична робота та офіційно виносились попередження про недопущення насильства в сім’ї.
Крім того відносно кривдника внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України.
Після останніх протиправних дій співмешканця була змушена залишити свій власний будинок та проживати у родичів.
З’ясувавши обставини, фахівчиня Менського бюро роз’яснила які спеціальні заходи можуть застосовуватися до кривдника, зокрема розповіла й про обмеження прав кривдника, що можуть встановлюватися обмежувальним приписом.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких – подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).