Історія справи
Пані Марія — спадкоємиця за заповітом свекрухи.
Свекруха залишила їй у спадок будинок, кілька земельних ділянок, кошти на банківському рахунку та депозит свого померлого сина.
Зі спадкуванням депозиту у Марії виникли проблеми.
У 2019 році помер колишній чоловік жінки, свідоцтво про право на спадщину за законом на його банківські депозити отримала його матір. Але через свій похилий вік вона не переоформила депозити на своє ім’я.
Через це нотаріус відмовив Марії у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ці вклади.
Вирішити цю проблему можна було лише у суді, тож жінка звернулася по допомогу до системи надання БПД — Горішньоплавського бюро правничої допомоги.
Марія — малозабезпечена – її середньомісячний дохід не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, отже має право на безоплатну вторинну правничу допомогу.
Представляти її інтереси у суді доручили юристу Сергію Тараненку.
Він підготував та подав до суду позов про визнання права власності на грошові кошти в порядку спадкування. Оскільки таке право обумовлене нормами українського законодавства.
Суд погодився з аргументами юриста та визнав за клієнткою системи надання БПД право власності в порядку спаркування на грошові кошти, які розміщені у на депозитному рахунку банку із залишком вкладу 902, 54 дол. США.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 757/39779/23-ц.
Довідково. Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
А статтею 1228 цього кодексу встановлено право вкладника розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).
Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.
Оскільки сторонами договору банківського вкладу є банк (боржник) і вкладник (кредитор), а зобов’язання банку виплачувати проценти на суму вкладу не є нерозривно пов’язаним з особою вкладника, таке зобов`язання відповідача не припиняється внаслідок смерті вкладника, входить до складу спадщини та триває до моменту фактичного повернення коштів спадкоємцям.
