Право дитини на сім’ю прописано всіма законами. І це не лише законодавча норма, а і закон природи. Тільки в сім’ї дитина пізнає любов, почуває себе щасливою, вчиться будувати власну родину, адже батьки не тільки дають їй життя, а й відповідають за догляд та виховання, передають досвід поколінь, прищеплюють моральні цінності та духовність, задовольняють щоденні потреби. Однак бувають випадки, що батьки не в змозі надавати дітям навіть частку цього. А іноді і зовсім нічого не можуть дати…
Така прикрість, на жаль, спіткала 12-річного Івана, 10-річного Назара та 8-річну Антоніну. Батько полишив земний шлях, а мати веде нездоровий спосіб життя, який суперечить моральним цінностям та не турбується про виховання дітей. Часто полишає домівку на довгий термін, не повідомляючи про своє місце перебування, використовує пенсію по втраті годувальника на власні потреби та не допомагає lродині матеріально.
Враховуючи вищезазначені обставини, дана сім’я була взята під соціальний супровід. Ні прохання рідної матері, ні вплив служби у справах дітей, а головне бажання діток отримувати піклування, турботу та любов рідної матері жодного результату не дали. Тому бабуся вдалася до відчайдушного кроку – позбавити матір батьківських прав та встановити опікунство над онуками.
За допомогою пані Валентина звернулася до Хмільницького бюро правової допомоги. Своїми переживаннями вона поділилася із завідуючою бюро Ганною Мариніч, яка як завжди переймається проблемами відвідувачів, та пообіцяла допомогти.
Бабуся оповила онуків домашнім затишком, забезпечила гідними умовами проживання, створила гармонійну атмосферу оточення. Між рідними склалися усталені доброзичливі стосунки, які сприяють належному вихованню дітей, їх повноцінному світосприйняттю життя та оточуючих людей.
Позивачка та її представник Ганна Мариніч у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги, зазначені в позові. Свою позицію висловив орган опіки та піклування, представники якого у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечували. Навіть останній шанс змінити ситуацію матір не використала, адже в судове засідання не з’являлася, хоча про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та належним чином, причини неявки в суд не повідомила та відзиву не надавала.
Приймаючи до уваги встановлені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів в їх сукупності, суд прийняв рішення позовні вимоги пані Валентини задовольнити.
Тому трійко діток, на долю яких в такому ранньому віці, випало стільки випробувань, отримали справжню родинну і рішення суду цьому офіційне підтвердження.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень № 149/1324/22