Історія справи
Олена разом з родиною все життя проживала в Маріуполі, втім у 2010 році батьки розлучились. Батько виплачував аліменти до повноліття дівчини. Згодом Олена вступила в університет у Львові, але не змогла поселитись в гуртожиток, тож вирішила орендувати квартиру.
Коли розпочалася повномасштабна війна дівчина була в Маріуполі, однак через високу інтенсивність бойових дій, вона разом із мамою переїхали до Львова, де отримали статус внутрішньо переміщених осіб. Так як Олена навчається на денній формі, працювати вона не може, а матір не має змоги повністю забезпечити доньку, дівчина вирішила стягнути аліменти на своє утримання з батька.
За допомогою Олена звернулася до Львівського бюро правової допомоги №2. Після розгляду звернення Львівський місцевий центр з надання БВПД видав доручення на представлення інтересів дівчини завідувачу сектору Степану Ситнику.
«В законодавстві України прописано, якщо повнолітній син, або донька навчаються і потребують фінансової допомоги, батьки повинні утримувати їх до 23 років, за умови, якщо вони мають певний дохід. Нам відомо, що чоловік отримує пенсію й має змогу 1/4 з власного доходу сплачувати аліменти», – розповідає Степан Ситник.
Дослідивши факти Шевченківський районний суд м. Львова позов дівчини задовольнив частково, встановивши аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки від усіх його видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: №466/10041/22