Управління соціального захисту населення відмовляє у виплаті компенсації витрат на проїзд постраждалій від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, посилаючись на те, що в місцевому бюджеті на відповідний бюджетний рік не передбачено видатків на такі цілі.
Для прикладу зазначимо, до відділу «Ріпкинське бюро правової допомоги» звернулася громадянка В. із проханням надати їй безоплатну вторинну правову допомогу.
Жінка, будучи постраждалою від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, у 2019 році їздила на лікування та надала квитки до Управління соціального захисту населення Ріпкинської РДА для компенсації витрат на проїзд. Однак Управління соціального захисту населення відмовило у виплаті вищезазначеної компенсації, посилаючись на те, що в місцевому бюджеті на 2019 рік не передбачено видатків на такі цілі. У результаті жінці було завдано моральної шкоди, оскільки вона тривалий час переносила душевні страждання, обумовлені невиконанням закону зі сторони посадових осіб Управління соціального захисту населення.
Чернігівський місцевий центр з надання БВПД видав наказ про уповноваження керівника Ріпкинського бюро правової допомоги Олександра Гаана надати заявниці безоплатну вторинну правову допомогу.
Як з’ясувалося з обставин справи жінка має статус особи постраждалої від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії. Відповідно до заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, виявлено, що громадянка звернулася до Управління соціального захисту населення з проханням призначити їй компенсацію проїзду як особі віднесеної до 1-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З повідомлення УСЗН вбачалось, що через відсутність фінансування Управління не має можливості відшкодовувати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вартість проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом особам, які віднесені до категорії 1 та 2, за заявами, які подані після внесення змін до постанови КМУ від 20.09.2005 року № 936, якими виключено абз.1, 2 п.13, які передбачали відшкодування вартості проїзду.
Відстоюючи у суді право клієнтки на компенсацію, фахівець бюро посилався на те, що у відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 року, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що перерахування субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов’язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.
Постановою КМУ № 759 від 26.10.2016 року були внесені зміни до постанови КМУ 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до яких були виключені абз. 1, 2 п. 13, якими встановлювалось відшкодування вартості проїзду за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі проїзних квитків, поданих управлінню соціального захисту населення.
Проте п.19 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено виплату постраждалим від аварії на ЧАЕС 1-ї категорії компенсації вартості проїзду.
Оскільки Закон України має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України, тому громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесені до 1-ї категорії, гарантується відповідне право на відшкодування вартості проїзду.