До Ковельського місцевого центру з надання БВПД за наданням безоплатної вторинної правової допомоги звернулася громадянка Н. Клієнтка повідомила, що з 2002 по 2017 рік вона працювала у Волинському обласному санаторії матері і дитини «Турія» на посаді вихователя. У день звільнення роботодавець не виплатив їй борг по заробітній платі у розмірі 4172 гривень 16 копійок, посилаючись на відсутність коштів.
Зважаючи на те, що клієнтка є суб’єктом права на БВПД (належить до осіб, середньомісячний дохід яких не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму), Ковельським місцевим центром з надання БВПД прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги та призначено заступника начальника відділу представництва Ковельського місцевого центру з надання БВПД Оксану Воробей для представництва інтересів клієнтки в суді (наказ № 172 від 09.11.2017 року).
Фахівець Центру підготувала та подала до суду позовну заяву про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.
Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі ст. 117 КзпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст. 116 КзпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Відповідно до абз. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
30 листопада 2017 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі Волинської області цивільну справу № 159/3190/17, Ковельський міськрайонний суд Волинської області вирішив позов задовольнити повністю. Стягнути з Волинського обласного санаторію матері і дитини «Турія» на користь громадянки Н. 4172 грн. 16 коп. заборгованості по заробітній платі станом на 29.08.2017 та 15589 грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.06.2017 р. по 20.10.2017.
Довідково:
Ковельський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою: м. Ковель, вул. Степана Бандери, 5, тел. (03352) 5-30-63, е-mail:kovel.volyn@legalaid.lt.ua