Син Тетяни — з інвалідністю з дитинства, йому минулого року виповнилося 18 років.
З батьком дитини їх пов’язували короткочасні стосунки, по завершенню яких чоловік сплачував аліменти на дитину.
Ситуація змінилася, коли син став повнолітнім — батько перестав надавати матеріальну допомогу.
Тетяна самостійно доглядає за непрацездатною дитиною та матеріально забезпечує родину. Це важко, бо син потребує постійних реабілітаційних процедур та лікування.
Через стан здоров’я і необхідність проходити курси лікування хлопець не має можливості працевлаштуватися та самостійно забезпечувати себе — купувати продукти, одяг, сплачувати комірне тощо.
Він потребує матеріальної допомоги обох батьків.
Щоб захистити права сина та стягнути з його батька аліменти на повнолітню непрацездатну дитину жінка звернулася до Канівського бюро правової допомоги.
Середньомісячний дохід Тетяни не перевищує розміру двох прожиткових мінімумів, що дає їй право скористатися послугами безоплатної вторинної правничої допомоги.
Представляти інтереси клієнтки у суді доручили юристці Олені Васильченко. Вона склала та подала до суду позовну заяву, в якій просила стягнути з батька аліменти на повнолітню непрацездатну дитину.
Свої позовні вимоги юристка аргументувала нормами Сімейного кодексу України, відповідно до яких батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
При визначенні розміру аліментів суд має враховувати стан здоров’я і матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів та інші обставини, що мають істотне значення.
Суд оцінив надані письмові докази та задовольнив позовні вимоги клієнтки: стягнув з батька аліменти на утримання непрацездатної дитини в розмірі чверті з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність з дати подання позову та на час непрацездатності дитини.
Ця справа у Єдиному Державному реєстрі судових рішень: №697/1751/23.
Довідково. У ст. 141 Сімейного кодексу України закріплений принцип рівності прав та обов’язків батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.