Органом досудового розслідування особа А. обвинувачено у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 ч.2 ст.307 КК України, а саме в тому, що відбуваючи покарання у виправній колонії №46 за допомогою мобільного зв’язку організував незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу на територію виправної колонії №46, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Особа Б. обвинувачено у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (незаконне придбання, перевезення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 КК, та незаконний збут наркотичного засобу на територію виправної установи).
Захисниками А. і Б. Центром призначено адвокатів Овдіюка Дмитра Васильовича (доручення № 017-0000258 від 07.05.2014) та Оніщук Марію Адамівну(доручення № 0170000261 від 08.05.2014).
Обвинувачений А., 1981 р.н., раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, має на утриманні одну неповнолітню дитину, на момент вчинення злочину відбував покарання за останнім вироком та, відповідно, знаходився під вартою.
Інший обвинувачений Б., 1981 р.н., також неодноразово судимий, має на утриманні одну неповнолітню дитину, вчинив злочин в період іспитового строку, знаходився під вартою.
Обоє обвинувачених повністю визнавали вину у скоєнні кримінального правопорушення та активно сприяли у розкритті злочину.
Не дивлячись на те, що один із обвинувачених А. відбував покарання у місцях позбавлення волі за попереднім вироком, та щодо якого по даній кримінальній справі обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а інший обвинувачений Б. вчинив злочин в період іспитового строку та по даній справі – знаходився під вартою, в ході судового розгляду за клопотанням захисників обом обвинуваченим був змінений запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування своїх позицій щодо зміни запобіжного заходу, адвокати посилалися на зібранні та надані суду медичні документи, які свідчили про незадовільний стан здоров’я підзахисних та необхідність їх стаціонарного лікування, яке в медичних закладах пенітенціарної служби забезпечити на даний час неможливо. Саме на підставі наданих захисниками доказів про незадовільний стан здоров’я обвинувачених, суд дійшов висновку про доцільність зміни запобіжного заходу на більш м’який.
За результатами розгляду даного кримінального провадження Сарненським районним судом Рівненської області постановлений вирок від 26.08.2014, яким обвинуваченим призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України: особі А. у виді 1 року 6 місяців 10 днів позбавлення волі із конфіскацією ¼ частини майна, а особі Б. у виді 1 року 8 місяців позбавлення волі.
Тобто суд призначив покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 2 статті 307 КК України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років.
Підставою для застосування судом вимог ч.1 ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченим стали правильні та угоджені позиції захисників, спрямовані на пом’якшення відповідальності підзахисних за вчинений ним злочин та доведення існування обставин, що пом’якшують покарання та даних, що свідчать про незадовільний стан здоров’я.