05 травня 2014 року гр. К. був затриманий в порядку ст. 208 КПК за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України. 07 травня 2014 року слідчий СВ Підгаєцького РВ УМВСУ звернувся в суд з клопотанням про застосування до підозрюваного К. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Вказане клопотання мотивоване тим, що К. підозрюється у вчиненні умисного середньої тяжкості злочину, раніше судимий та відбував покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та матиме змогу незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших учасників кримінального провадження є достатні підстави застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Сторона захисту заперечила проти клопотання слідчого та вимагала відмовити у задоволенні клопотання, так як не надано суду жодного доказу щодо наявності ризиків, які зазначені в клопотанні і вважає недоведеним те, що підозрюваний може вдатися до спроб будь-яким чином перешкодити кримінальному провадженню. Застосування більш м’якого запобіжного заходу (домашнього арешту), на думку захисту, забезпечить належну поведінку підозрюваного.
При обранні запобіжного заходу суд в мотивувальній частині ухвали врахував позицію захисту та вказав, що «при обранні запобіжного заходу підозрюваному К. суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення».
З врахуванням наведеного та правової позиції сторони захисту суд відмовив слідчому в задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного К. запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та застосував до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.