Суть справи
Виправдувальний вирок
Опис фабули, хід справи та результат
Адвокат Руденко Володимир
Адвокат Канівець Руслан
Адвокат Бондаренко Вадим
Троє мешканців м. Миколаїв: громадянин І., громадянин В. та громадянин Р. були обвинувачені у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 187 Кримінального Кодексу України (розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб), санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна, ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб) санкція якого передбачає покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Адвокат Руденко Володимир Миколайович на підставі доручення виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Миколаївській області від 14.11.2016 року № 014-0002702 надавав правову допомогу громадянину І. Підзахисний раніше був засуджений за скоєння злочинів різного ступеня тяжкості.
Адвокат Канівець Руслан Володимирович на підставі доручення виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Миколаївській області від 29.01.2016 року № 014-0000265 надавав правову допомогу громадянину В., раніше судимому за скоєння злочину середньої ступеня тяжкості.
Адвокат Бондаренко Вадим Васильович на підставі доручення виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Миколаївській області від 14.11.2016 року № 014-0002703 надавав правову допомогу громадянину Р., раніше судимому за скоєння тяжкого злочину.
Підзахисні громадянин В., громадянин І. та громадянин Р., обвинувачувались у тому, що діючи за попередньою змовою, домовилися про вчинення корисливого злочину, направленого на заволодіння майном потерпілого , громадянина Л., розподілили між собою ролі, а саме: громадянин І., мав зустрітися з потерпілим в узгоджений час та узгодженому місті, куди на власному автомобілі мав під’їхати підзахисний громадянин В. разом з підзахисним громадянином Р. У подальшому, підзахисні громадянин І. та громадянин Р. мали незаконно, позбавляючи волі потерпілого, шляхом нанесення тілесних ушкоджень, незаконно заволодіти майном останнього, а підзахисний громадянин В. мав перебувати за кермом власного транспортного засобу, на котрому підозрювані мали, незаконно утримуючи потерпілого в автомобілі, пересуватися по місту Миколаєву.
Однак, не погоджуючись із пред’явленим обвинуваченням до своїх підзахисних, адвокати В. Бондаренко, Р. Канівець та В. Руденко під час судового розгляду справи завдяки правильно обраній позиції захисту та активній участі під час дослідження доказів та допиту свідків довели невинуватість своїх підзахисних.
Захисники звернули увагу суду на той факт, що частина доказів на підтвердження обставин викладених в обвинувальному акті щодо обвинувачення підзахисних є не допустимими, а інші докази в їх сукупності є недостатніми для підтвердження висунутого обвинувачення.
Також, суд погодився з думкою захисників, що частина доказів здобута з істотним порушенням прав та свобод людини, оскільки такі процесуальні дії, як обшук та вилучення майна були здійснені без дозволу суду. А покази потерпілого, свідків, протокол огляду місця події, протоколи пред’явлення особи для впізнання, висновки експертиз щодо тілесних ушкоджень та судово-медичної цитологічної експертизи, які безпосередньо були досліджені судом під час судового розгляду, не є достатніми для підтвердження обвинувачення громадянина І., громадянина Р. та громадянина В. в скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 187 та ч.2 ст. 146 КК України. Тобто такими які не підтверджують викладених в обвинувальному акті обставин, щодо події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обов’язковість доведення яких передбачена ст. 91 КПК України.
За таких обставин суд, заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши обставини справи, керуючись ст. ст. 369-374 КПК України, ухвалив виправдувальний вирок, яким визнав громадянина Р., громадянина В. та громадянина І. не винуватими у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187, ч.2 ст. 146 Кримінального Кодексу України та виправдав повністю.
Запобіжний захід обвинуваченим громадянам у вигляді тримання під вартою – скасувати, звільнивши їх з під варти в залі суду.