Домашнє насильство – явище розповсюджене в суспільстві. Протидіяти йому держава намагається різними способами, в тому числі – правовими. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з-поміж іншого, дає такі інструменти захисту як терміновий заборонний припис та обмежувальний припис. Перший – покликаний негайно припинити факт насильства, шляхом усунення кривдника від потерпілої особи, другий – має більш широкий спектр заходів та триває протягом 6 місяців. Порушення того чи іншого припису кривдником тягне за собою відповідальність починаючи від штрафу і закінчуючи обмеженням волі на строк до двох років.
До фахівців Рівненського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги року звернулась пані Оксана. Жінка була доведена до відчаю, адже постійно потерпає від колишнього чоловіка. В боротьбі за власне життя, безпеку та права вона звернулась за правовою допомогою аби через суд отримати обмежувальний припис.
Допомогти жінці взявся юрист Рівненського місцевого центру з надання БВПД Юрій Висоцький. Клієнтка йому розповіла, що в 2020 році розлучилась зі своїм чоловіком. Проте так склалось, що колишнє подружжя продовжило проживати в одному будинку. В будівлі є два окремі входи, кожен має свою кімнату але у спільному користуванні лишаються кухня, ванна та туалет.
Все б нічого, але мирно співіснувати вони не змогли. Колишній чоловік пані Оксани вже декілька років поспіль зловживає алкоголем, а після чарки стає агресивним. Хильнувши, колишній починає «з’ясовувати стосунки» та розпускати руки. Він ображає її нецензурною лайкою, усіляко принижує, залякує, б’є, штовхає, смикає за волосся, пробує придушити та погрожує вбити.
Проте пані Оксана з роллю жерти не погоджується і активно використовує усі законні методи захисту. Поліція вже виносила проти агресора терміновий заборонний припис, він неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. Але вгамовувало це його не надовго. Тому, цього разу жінка вирішила отримати обмежувальний припис щодо колишнього чоловіка аби він тривалий термін не наближався до неї.
Уважно розглянувши справу клієнтки, фахівець підготував позов про видачу обмежувального припису. Для цього були усі підстави : звернення жінки до поліції, звернення до травмпункту, чимала історія несення колишнім чоловіком адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства.
Розглянувши позов у відкритому засіданні суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення. Впродовж наступних шести місяців обмежувальним приписом кривднику заборонено переслідувати та в будь-який спосіб контактувати з заявницею а також наближатись на відстань 10 метрів до кімнати жінки.
Посилання на рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/100701021
Довідково:
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником – у випадках, визначених Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”.
Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених Кримінальним кодексом України, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
- заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
- обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
- заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
- направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.