Чоловік пані Раїси помер у 2020 році. Як колишній військовослужбовець, за життя він отримував пільгову пенсію, розмір якої забезпечував достойний рівень існування їхньому подружжю. Пенсія ж пані Раїси була мінімальною. Як дружина військовослужбовця, вона завжди була поряд зі своїм чоловіком. Проживаючи у військових містечках, вона не завжди була забезпечена роботою за спеціальністю, а іноді не мала її взагалі. Тому й розмір її пенсії в порівнянні з пенсією чоловіка був мізерний.
Після смерті чоловіка пані Раїса звернулась до головного управління Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Вона зважала на те, що саме пенсія померлого чоловіка була для неї основним джерелом доходу, що забезпечував більш-менш пристойне життя. Пенсійний фонд відмовив у задоволенні її заяви, посилаючись на те, що місце проживання заявниці було зареєстровано окремо від чоловіка, а їх прізвища відрізнялись у написанні однією літерою.
Зі своєю проблемою пані Раїса звернулась до Харківського бюро правової допомоги № 1. Для допомоги клієнтці у розв’язанні питання стосовно відновлення її законного права на пенсійне забезпечення призначили головну юристку бюро Анастасію Макеєву. Вивчивши матеріали справи та надані клієнткою документи, вона дійшла обґрунтованого висновку щодо необхідності подання заяви до суду про встановлення факту спільного проживання разом з померлим годувальником та перебування на його утриманні.
Завдяки зібраним письмовим доказам, а також показанням свідків фахівчиня довела факт спільного проживання пані Раїси разом з її померлим чоловіком та перебування на його утриманні. Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановив рішення, яким були повністю задоволені заявлені вимоги пані Раїси, що, своєю чергою, допомогло їй реалізувати своє конституційне право на соціальний захист і отримати належну їй по праву пенсію по втраті годувальника.
Ця справа в Єдиному державному реєстрі судових рішень: № 641/8917/21