Смерть та горе – нерозлучні супутники війни. Цьогоріч перед мільйонами українців постало складне питання – залишатись в окупації та, довірившись Богові, чекати на прихід ЗСУ, або ж, зробивши крок в невідомість, евакуйовуватись з територій, які тимчасово зайняв ворог. Якщо молодь та люди середнього віку більш «легкі на підйом», то громадянам старшого віку, подекуди, морально, складніше покинути рідну домівку, адже, як кажуть, – вдома і стіни допомагають. Відтак, непоодинокі випадки, коли діти виїздять з окупованих територій самі, не в силах переконати своїх впертих батьків поїхати з ними. А потім дізнаються від сусідів чи знайомих страшну звістку, що їх рідні загинули від рук окупантів, або ж, елементарно, померли через відсутність належних умов життя. Саме така історія привела жінку до бюро правової допомоги, адже самостійно без юристів вона була не могла впорядкувати необхідні документи після смерті батька.
Коли ворожі ракети полетіли по мирному місту Маріуполь, пані Ольга вирішила покинути рідну домівку. Прихисток жінка знайшла на Рівненщині. Проте, в Маріуполі лишився її батько. На жаль, через брак ліків та належної медичної допомоги, її батько помер. Про це вона дізналась від сусідів, які поховали чоловіка в дворі будинку, де той проживав, та надіслали Ользі фото його могили.
Отямившись від горя, Ольга вирішила зайнятись документами. Найперше – жінці необхідно було отримати свідоцтво про смерть батька. Вона вирушила в місцевий ДРАЦС, де отримала відмову. Працівники установи аргументували це тим, що державна реєстрація смерті проводиться на підставі документу встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово медичною установою, чи рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.
Не знаючи як діяти далі, пані Ольга звернулась до юристів Радивилівського бюро правової допомоги Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Допомогти жінці взялась фахівчиня бюро Марія Поволоцька.
Вивчивши всі надані пані Ольгою документи, юристка підготувала заяву про встановлення факту смерті на території, де ведуться бойові дії, необхідну для звернення до суду. Зрештою, всебічно дослідивши обставини справи та докази, рішенням Радивилівського районного суду заяву було задоволено.
Відтак. жінка отримала можливість за рішенням суду отримати свідоцтво про смерть батька та в подальшому зайнятись питаннями спадщини.
Як законодавчо регулюється питання встановлення факту смерті на територіях, де ведуться бойові дії?
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 року у редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 159 від 19.07.2022 року, Маріупольська міська територіальна громада Донецької області станом на 15 серпня 2022 року включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Суд зазначає, що на час ухвалення рішення м. Маріуполь Донецької області відсутнє у переліку тимчасово окупованих територій, що визначені Верховною Радою України, разом з тим ведення активних бойових дій, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території м. Маріуполь у період смерті батька заявника та на даний час є загальновідомим фактом, який згідно з частини третьої статті 82 ЦПК України не потребує доказування.
Оскільки, заявник не може отримати від закладу охорони здоров`я або судово-медичної установи, що створені та діють за законодавством України, документ встановленої форми про смерть, у зв`язку з чим є перешкоди в здійсненні реєстрації смерті та отриманні заявником свідоцтва про смерть, що перешкоджає заявнику реалізувати право на проведення державної реєстрації смерті в установленому законом порядку та оформити свої спадкові права.
Посилання на рішення суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/105751028
Справа №568/857/22