Громадянин К. обвинувачувався у вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 2 ст. 125 та ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (умисне легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності та умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків). Однак, під час судового розгляду адвокатеса Яна Оскоріп довела, що сторона обвинувачення не надала належних та допустимих доказів того, що 16.07.2016 року саме К. спричинив потерпілим виявлені у них тілесні ушкодження
Адвокатка (яка діяла згідно із дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Тернопільській області № 791 від 09.06.2017 року) у судових засіданнях поставила під сумнів ту обставину, що злочини, в яких обвинувачується К. вчинено саме ним, оскільки потерпілі П. та К. не пригадали як саме вони отримали тілесні ушкодження, та К. на них нападу не здійснював; допитані в судовому засіданні свідки не були очевидцями самої події та факту отримання ушкоджень потерпілими не бачили; інші письмові докази є похідними, та дані, що містяться у них, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема отримання тілесних ушкоджень потерпілими, проте не доводять сам факт заподіяння їх К.
Сторона обвинувачення не встановила очевидців, які бачили, що К. наносив тілесні ушкодження потерпілим, оскільки останні, як випливає з їх показів, вказують, що такі ушкодження могли утворитися під час штовханини, що мала місце при затриманні особи.
Так само ґрунтування обвинувачення про те, що К. наносив потерпілим удари металевим предметом, схожим на ніж, без наявності достатніх належних доказів, суд оцінив критично, оскільки в судовому засіданні стороною обвинувачення не спростовані доводи сторони захисту про відсутність умислу у К. на заподіювання потерпілим ушкоджень.
Як наслідок, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 10 січня 2018 року у задоволенні клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно К. – відмовлено. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру відносно К. закрито.