Одним із завдань психолога, залученого до проведення допиту / опитування дитини, постраждалої від насильства, є виявлення ознак психотравмування на підтвердження пережитого нею досвіду насильства. Важливо розуміти зміст поняття психотравмування (психічна травма, далі – психотравма) та відмежовувати його від психотравмувальної ситуації, оскільки не всі такі ситуації призводять до психотравми. Отже, психотравмувальна ситуація – це стуація, зумовлена впливом на дитину природних, соціальних, інформаційних, особистісних та інших чинників, що супроводжується зростанням психологічного напруження, порушенням механізмів адаптації, частковим або повним руйнуванням психологічного світу особистості, що може призводити до психотравми. Психотравма – це реальна загроза фізичній або психологічній цілісності дитини внаслідок перебування у смертельній небезпеці або в ситуації ризику смерті, пережите насильство (в тому числі сексуальне) або небезпека значного ушкодження. В результаті психотравми, спричиненої відповідними подіями, у психічній діяльності відбуваються зміни, що супроводжуються психотравмувальними переживаннями, призводять до дезадаптації особистості, порушення звичного функціонування психіки та організму в цілому, що можуть мати відтерміновані наслідки.
Переживання психотравми – це емоційні процеси і стани у відповідь на психотравмувальну ситуацію, які супроводжують особистісно значущі форми активності дитини (поведінка, діяльність, спілкування, сприйняття, спогади, уява, бажання тощо).
Психічна травма може статися в результаті:
- безпосереднього переживання особою травмувальної події;
- особистого свідчення про подію, що стосувалася інших осіб;
- отримання раптового або несподіваного повідомлення про те, що сталося з членами сім’ї або близькими друзями (загрозлива для життя ситуація, смерть тощо);
- повторюваність певних дій або надмірна уразливість внаслідок травмувальної події, що спричиняють сильну негативну емоційну реакцію. До психотравмувальних подій відносять такі, що:
- супроводжуються заподіянням фізичної шкоди або загрожують життю (DSM–V, 2013);
- порушують психологічну цілісність особи або загрожують порушенням (DSM–III, 1987) внаслідок втрати об’єкта прив’язаності; зради об’єкта прив’язаності; проявів насильства та зневажливого ставлення.
Класифікація психічних травм:
монотравма –– однократна подія, обмежена у часі
Важливі аспекти переживання психотравми дитиною:
- особливості умов проживання (зміна оточення, повернення до звичного режиму);
- доступ кривдника до дитини;
- вікові особливості (що менший вік дитини, то менший рівень розуміння негативного характеру сприйняття насильства);
- індивідуально-психологічні особливості (затримка психічного розвитку, педагогічна занедбаність, високий рівень розвиненості психічних процесів тощо);
- досвід інших психотравмувальних подій. Готуючи рекомендації за результатами проведеного допиту, важливо звернути увагу на таке: чи можна дитині надалі залучатися до слідчих дій і чи не наражається вона на повторне травмування. В разі неможливості припинення слідчих дії за участю дитини слід визначити, за яких обставин вони мають відбуватися, а також враховувати умови, в яких перебуває дитина. Якщо вони не відповідають її найкращим інтересам (наприклад, проживає з кривдником), треба зафіксувати необхідність вилучення дитини з небезпечного середовища. Якщо психолог спостерігає певні відхилення в розвитку, то має ініціювати призначення для дитини психолого-психіатричної експертизи. Це дасть можливість встановити причинно-наслідкові зв’язки між подією та імовірними відхиленнями і звернутися за потреби до психолога / психотерапевта з метою опрацювання травмувального досвіду дитини.
