Аби забезпечити право на безоплатну правову допомогу осіб, які в силу об’єктивних причин не можуть самостійно звернутися до центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, юристи Ковельського місцевого центру здійснюють виїзди за місцем проживання клієнта для надання консультацій. Так, 20 серпня 2019 року, фахівець центру Оксана Романюк відвідала дев’яносторічну жительку міста Ковеля, яка потребувала юридичної консультації щодо відмінностей між договором дарування та договором довічного утримання.
Насамперед фахівець роз’яснила, що при укладанні договору дарування, обдаровуваний стає повноправним власником нерухомого майна та має право вчиняти щодо такого майна всі правомочності власника. Обдаровувач вже не має відношення до цього майна і стає залежним від волі обдаровуваного. Відповідно до укладеного договору майно переходить у власність обдаровуваному безоплатно.
У випадку укладення договору довічного утримання, набувач теж стає власником майна після належного оформлення договору, але, на відміну від договору дарування, він обмежений у діях, направлених на розпорядження таким майном на весь час чинності договору, тобто за життя відчужувача. Так, зокрема, набувач не має права під час дії договору обтяжувати одержане майно боргами, відчужувати його, передавати у заставу. Також, протягом життя відчужувача, на це майно не може бути звернене стягнення.
У випадку укладення договору дарування, позовна давність, протягом якої особа може звернутися до суду з позовом про розірвання цього договору, скорочена і становить лише один рік.
У договорі довічного утримання, навпаки однією із основних умов є умова щодо можливості його розірвання у випадку неналежного виконання набувачем своїх обов’язків передбачених у договорі. У такому разі ризик залишитися без майна, у разі порушення умов договору, несе саме особа, на користь якої укладений договір, а не особа яка є відчужувачем майна. При цьому витрати, здійснені набувачем майна до розірвання договору, не відшкодовуються.
