Адвокат Ігор Леньо, який діяв згідно доручення Ужгородського місцевого центру з надання БВПД від 16.10.2015 р. № 63, – надав безоплатну правову допомогу клієнту.
Клієнт, який відноситься до однієї із вразливих категорій згідно ст. 14 Закону України «Про надання безоплатної правової допомоги», звернувся до Ужгородського місцевого центру з надання БВПД з приводу надання представництва інтересів у справі про стягнення збитків завданих злочином.
Адвокат провів зустріч з Клієнтом, вивчив обставини і матеріали справи, забезпечив надання БВПД у судах різних інстанцій, зокрема:
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2015 р. в справі № 308/8292/15-ц у задоволенні позову кредитної спілки до клієнта про відшкодування матеріальних збитків завданих злочином було відмовлено повністю.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23.03.2016 р. в справі № 308/8292/15-ц позов кредитної спілки було задоволено, стягнуто з клієнта 94758,72 грн. та судові витрати по справі в розмірі 1989,91 грн.
Адвокат підготував клієнту касаційну скаргу, за наслідками розгляду якої, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 02.11.2016 р., касаційну скаргу адвоката задовольнив частково, рішення апеляційного суду скасував, передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи в апеляційному порядку, згідно ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 12.12.2016 р., апеляційну скаргу кредитної спілки було відхилено, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2015 р. в справі № 308/8292/15-ц про відмову в задоволенні позову – було залишено без змін.
При цьому, апеляційний суд зазначив наступне:
У липні 2015 року кредитна спілка звернулася із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28.01.2015 року по справі № 308/15307/14-к відповідачку звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України, у зв’язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Даною ухвалою суду встановлено, що вчинила вчинила наступні злочини.
Так, відповідач, маючи намір отримати грошові кошти:
– оформила кредит на свого сина, власноручно виписала довідку про заробітну плату вказавши, що він, працює в радгосп-заводі на посаді виноградар, згодом використавши завідомо підроблену довідку про доходи, підписавши від його імені Кредитний договір та Договір поруки до Кредитного договору з кредитною спілкою, знаючи та усвідомлюючи свою неплатоспроможність, отримала грошові кошти в розмірі 9000 грн.
– власноручно виписала довідку про заробітну плату, вказавши, що вона, працює в радгосп-заводі на посаді інженера по охороні праці, згодом використавши завідомо підроблену довідку про доходи, з кредитною спілкою кредитний договір, отримавши грошові кошти в розмірі 10000 грн.
– оформила кредит на свого сина, власноручно виписала довідку про заробітну плату, вказавши, що він працює в радгосп-заводі на посаді охоронника, згодом використавши завідомо підроблену довідку про доходи, підписавши Кредитний договір з кредитною спілкою від імені сина, знаючи та усвідомлюючи свою неплатоспроможність, отримала грошові кошти в розмірі 9000 грн., разом з тим, виступила поручителем по вищезгаданому Кредитному договору.
– власноручно виписала довідку про заробітну плату, вказавши, що громадянин, працює в радгосп-заводі на посаді головного агронома, згодом використавши завідомо підроблену довідку про доходи, підписавши кредитний договір з кредитною спілкою, знаючи та усвідомлюючи неплатоспроможність, отримала грошові кошти в розмірі 5000 грн., разом з тим, виступила поручителем по вищезгаданому Кредитному договору.
Вказаними злочинами відповідач завдала матеріальних збитків позивачу на загальну суму 94758,72 грн., однак в межах кримінальної справи цивільний позов не розглядався. З врахуванням наведеного, на підставі ст.ст. 22, 1166 ЦК України, просила стягнути з відповідача на користь кредитної спілки 94758,72 гривень матеріальних збитків, заподіяних внаслідок вчинення вказаних злочинів.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 10 грудня 2015року в задоволенні заявленого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі кредитна спілка просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Представник відповідачки вважав, що підстав для задоволення скарги немає.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 ККУ злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Відповідно до ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Предметом даної справи є стягнення збитків, завданих злочином. Однак відповідно до зазначених вище статей Конституції України та Кримінального Кодексу України для підтвердження факту вчинення злочину необхідно надати вирок суду, який є єдиним документом, яким підтверджується такий факт.
По справі ж такого вироку немає, а ухвала про звільнення відповідачки від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строку давності та закриття кримінального провадження про підозру у вчиненні кримінального правопорушення не є обвинувальним вироком.
Крім цього, як зазначено в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 р., постановленої по цій справі і висновки якої є обов’язковими для виконання при новому розгляді справи відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України, вказані вище кредитні договори його сторонами не оспорені, вони є чинними та відбулось часткове погашення заборгованості. Тому відповідальність за їх невиконання настає для сторін договору в порядку, встановленому умовами договору. Крім цього, не доведено, що діями відповідачки спричинена майнова шкода і це підтверджено листом прокуратури Закарпатської області, згідно якого факт спричинення майнової шкоди діями відповідачки не встановлено.
Тому суд констатує, що факт скоєння відповідачкою злочину та спричинення внаслідок такого злочину майнової шкоди є недоведеним, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.
Інформація щодо оскарження ухвали апеляційного суду в касаційному порядку – відсутня.
Адвокат Ігор Леньо,
т.м. 0505232584,
e-mail: ilenyo@ukr.net
