До Мостиського бюро правової допомоги звернулася жінка з метою отримання адвоката за рахунок держави у справі про визнання права власності на спадкове майно.
За словами клієнтки, її матері на праві власності належало будинковолодіння, де вона до смерті фактично проживала та була зареєстрована. Ще за життя померла склала заповіт, в якому даний житловий будинок заповіла своїй доньці. До нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок матері жінка звернулася лише у 2017 році. У зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно нотаріус відмовив у видачі свідоцтва та рекомендував звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на житловий будинок.
На підставі звернення жінки та належності її до осіб, які є суб’єктами права на безоплатну вторинну правову допомогу, Самбірським місцевим центром з надання БВПД було прийнято рішення про призначення їй адвоката за рахунок держави – Михайла Гриня. За складеною адвокатом позовною заявою бул відкрито провадження у справі.
Виходячи з роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” №7 від 30.05.2008 року та враховуючи, що спадщина відкрилася до 01.01.2004 року, адвокат при складенні позовної заяви керувався положеннями Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року. Зокрема, відповідно до положень цього кодексу спадкоємство здійснюється за законом та заповітом (ст.ст.524,534). Кожен громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.
Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв (ст.ст.548, 549 ЦК УРСР). Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Клієнтка, як спадкоємець майна за заповітом, фактично прийняла спадщину по смерті матері, оскільки вступила в управління спадковим майном, доглядала за житловим будинком, проводила поточні ремонти, обробляла земельну ділянку, сплачувала податки та комунальні послуги.
Відтак, суд вирішив позов задоволити та визнати за позивачкою право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди в порядку спадкування за заповітом після смерті матері.
