В українському законодавстві термін «емфітевзис» пояснюється як строкове чи безстрокове, платне чи безоплатне право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що може відчужуватись або успадковуватись.
Цивільним кодексом України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за встановленим цільовим призначенням. Детально зміст права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) розкривається законодавством у ст. 407 ЦК та ст. 102/1 Земельного кодексу (далі – ЗК).
Підстави та терміни емфітевзису
Емфітевзис виникає на підставі договору, який, відповідно до ст. 208 ЦК, укладається в письмовій формі між власником земельної ділянки та особою (юридичною або фізичною), яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Договір не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, проте може бути посвідчений на вимогу сторони. Законодавство не містить вимог до форми та змісту договору про надання емфітевзису. Процедура укладення цього договору спрощена, оскільки істотні умови такого договору законодавством не визначено і це робить його більш привабливим порівняно з договором оренди землі. Договір може бути строковим або безстроковим. При цьому законодавством визначено, що строк договору емфітевзису для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років (ст. 408 ЦК, ч. 4 ст. 102/1 ЗК). А от для земель приватної власності строк не обмежено, тобто він може становити, наприклад, 100 років.
Укладаючи безстроковий договір, кожна зі сторін отримує право відмовитися від договору емфітевзису, попередньо попередивши про це другу сторону не менш як за один рік (п. 2 ст. 408 ЦК). За домовленістю сторонами встановлюються розмір плати за договором, її форма, умови, порядок та строки виплати. Договір повинен містити перелік обов’язків землевласника та землекористувача, визначені законодавством, які фактично не відрізняються від їхніх прав та обов’язків у разі оренди землі.
Обов’язки землекористувача
Відповідно до вимог ЦК землекористувач зобов’язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. Власник земельної ділянки, в свою чергу, зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав. А використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою (ст. 41 ЗК). Таким чином, використання земельної ділянки за таким договором має відповідати цільовому призначенню цієї земельної ділянки, зазначеному у правовстановлюючому документі (державному акті, свідоцтві на право власності тощо).
Відмінності емфітевзису від оренди землі
Серед інших відмінностей емфітевзису від оренди землі слід виокремити такі:
– право емфітевзису може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування користувачем землі. У разі продажу права користувач зобов’язаний письмово повідомити власника земельної ділянки про продаж права користування нею. Якщо протягом одного місяця власник не надішле письмової згоди на купівлю, право користування земельною ділянкою може бути продане іншій особі. Власник земельної ділянки у разі продажу користувачем права користування іншій особі має право на одержання відсотків від ціни продажу (вартості права), встановлених договором. Тобто, укладаючи договір емфітевзису, власник може передбачити у ньому можливість сплати йому конкретних відсотків від продажу користувачем свого права користування. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу, а може лише бути успадкованим;
– речове право користування земельною ділянкою приватної власності для сільськогосподарських потреб за бажанням емфітевта може бути передано у заставу за згодою власника земельної ділянки. Своєю чергою, законодавством України заборонено передавати у заставу право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб;
– під час укладення договору емфітевзису в ньому за погодженням сторін може бути визначено чіткий механізм оплати, що може бути у формі як одноразового платежу за користування землею за весь період, так і часткових платежів за певні періоди часу;
– у разі припинення юридичної особи – користувача землі на умовах емфітевзису таке право в установленому порядку передається правонаступникові (за реорганізації юридичної особи) або включається до ліквідаційного балансу (за ліквідації юридичної особи). Тож однією з основних особливостей речового права емфітевзису є можливість його відчуження іншій особі за різних умов. Водночас відчуження емфітевтом свого речового права не припиняє прав власника на земельну ділянку. Однак, як уже зазначалося, така відмінність не поширюється на земельні ділянки державної та комунальної власності, які не підлягають відчуженню.
Державна реєстрація емфітевзису
Емфітевзис є похідним речовим правом від права власності, а тому його державна реєстрація провадиться після державної реєстрації права власності на саму земельну ділянку шляхом подання заяви про державну реєстрацію такого права до територіального органу державної реєстрації прав у строк, що не перевищує п’яти робочих днів, і виникає саме із дня такої реєстрації відповідно до закону (ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК; ч. 1 ст. 4 Закону від 01.07.04 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», далі – Закон № 1952). Порядок проведення державної реєстрації регулюється Законом № 1952 та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 17.10.13 р. № 868 (далі – Порядок № 868).
Припинення емфітевзису також підлягає державній реєстрації в Держреєстрі прав у встановленому законодавством порядку. Підстави припинення емфітевзису передбачено ст. 412 ЦК та ч. 6 ст. 102/1 ЗК. Так, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється в разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надане право користування; викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю. Однак перелік таких підстав не є вичерпним, оскільки припинення права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) можливе за рішенням суду в інших випадках, установлених законом. Наприклад, конфіскація земельної ділянки, визнання недійсним або розірвання договору, використання землі не за цільовим призначенням тощо.
Консультація підготовлена фахівцями Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!»
* * *
Нагадаємо, що безоплатну правову допомогу на Хмельниччині можна отримати у місцевих центрах з надання БВПД та бюро правової допомоги за адресами:
Кам’янець-Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Кам’янець-Подільський, вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62)
Дунаєвецьке бюро правової допомоги — м. Дунаївці, вул. Шевченка, 83 а, тел. (03858) 2-02-78, 2-00-44.
Чемеровецьке бюро правової допомоги — смт Чемерівці, вул. Центральна, 28, тел. (03859) 2-01-27, 9-17-67.
Новоушицьке бюро правової допомоги — смт Нова Ушиця, вул. Українська, 28, тел. (03847) 2-22-75, 2-19-73.
Старокостянтинівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Старокостянтинів, вул. Миру, 1/2, 1 поверх, тел. (03854) 4-54-75)
Красилівське бюро правової допомоги — м. Красилів, вул. Театральна, 1, тел. (03855) 4-26-60, 4-27-70.
Теофіпольське бюро правової допомоги — смт Теофіполь, вул. Б. Хмельницького, 9, тел. (03844) 3-16-84, 3-09-05.
Хмельницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, 2 поверх, тел. (0382) 65-77-88)
Віньковецьке бюро правової допомоги, смт Віньківці, вул. Котляревського, 29, тел. (03846) 2-15-51, 2-15-52.
Волочиське бюро правової допомоги — м. Волочиськ, вул. Лисенка, 8а, тел. (03845) 4-02-80, 4-02-82.
Городоцьке бюро правової допомоги — м. Городок, вул. Грушевського, 49, тел. (03851) 3-06-63, 3-09-21.
Деражнянське бюро правової допомоги — м. Деражня, пров. Новий, 3, тел. (03856) 3-03-14, 3-02-64.
Летичівське бюро правової допомоги — смт Летичів, вул. Юрія Савіцького, 14/1, тел. (03857) 2-01-71, 2-01-72.
Старосинявське бюро правової допомоги — смт Стара Синява, вул. Грушевського, 19, тел. (03850) 2-05-82, 2-05-84.
Ярмолинецьке бюро правової допомоги — смт Ярмолинці, площа 600-річчя Ярмолинець, 1, тел. (03853) 2-13-64, 2-13-66.
Шепетівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 44, тел. (03840) 4-00-15)
Білогірське бюро правової допомоги — смт Білогір’я, вул. Шевченка, 44, тел. (03841)2-04-68.
Ізяславське бюро правової допомоги — м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 16а тел. (03852)2-61-70.
Нетішинське бюро правової допомоги — м. Нетішин, пр. Незалежності, 12 тел. (03842)9-04-05.
Полонське бюро правової допомоги — м. Полонне, вул. Л.Українки, 101 тел. (03843)2-03-52.
Славутське бюро правової допомоги — м. Славута, вул. Миру, 15 тел. (03842)7-06-14.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги — 0-800-213103.