За неофіційними даними, від домашнього насилля потерпає кожна третя жінка. Реальну статистику зібрати майже неможливо, адже жінки не хочуть оприлюднювати «незручну» тему. Це соромно, принизливо, а, може, це було в останній раз…
У 2016 році на гарячу лінію правозахисного центру “Ла Страда Україна” надійшло 36 тисяч дзвінків через гендерну дискримінацію, домашнє насильство та торгівлю людьми. 90% звернень стосувались саме домашнього насильства. Кількість звернень через домашнє насильство порівняно з 2015 роком збільшилась у 14 разів. Але це не означає, що раніше потерпілі не страждали. Просто вони почали частіше звертатись за допомогою.
У рамах тижня протидії домашньому насиллю та підтримки ратифікації Стамбульської конвенції 16 травня поточного року в галереї сучасного мистецтва Barannik відбулася дискусія “Домашнє насилля. Мене це не стосується”.
Активну участь у зазначеному заході прийняли фахівці Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях. Під час дискусії цікаво було дізнатися думки з цього приводу й інших учасників, а саме представників ГО “Центр соціально-психологічної допомоги “Ресурс” та Ресурсного центру допомоги жінкам, які знаходяться у кризовій ситуації, ветеранів АТО учасників проекту «Коло Побратимів», психологів Психологічної кризової служби, психотерапевтів, журналістів місцевих ЗМІ та просто не байдужих запоріжців.
Головної ідеєю зустрічі було обговорення ролі суспільств в цій проблемі. Як зазначили присутні, це дуже непроста тема для обговорення, але її порушення – це ознака людської гідності і сміливості. Тому усі разом учасники дискусії намагалися розібратися, чому тема домашнього насилля є табуйованою і такою, яку соромно виносити з родини та як можна змінити цю ситуацію?
Одна причина того, що насильство в сім’ї процвітає – це відсутність внутрішньої культури як серед чоловіків, так і серед жінок. На Заході фраза “нам потрібно поговорити” закінчується у психотерапевта в кабінеті, а у нас – синцями й струсами мозку у власній квартирі. Так сім’я перетворюється на поле битви. Історії жінок, які страждають від домашнього насилля, дуже різні. Хтось щодня під звичне «дурепа» слухає, куди їй піти. І продовжує готувати борщ, прати, прасувати, міцніше стискає зуби і переконує себе в тому, що краще так, аніж ніяк. Хтось намагається дати деспоту здачі, і в результаті отримує ще більше «на горіхи». Комусь вистачає ляпаса, щоб зібрати речі та піти. Та більшість цих жінок переконані – їх ніхто не захистить. Це й об‘єднує всі історії – з десяти жінок захищати свої природні права конституційним шляхом наважаться бодай двоє. Та й ті в більшості випадків ламаються, не дають справі «ходу». Тому що, їм все ще соромно і страшно захищати своє життя.
Любі жінки!
Якщо ви зіткнулися хоч з одним пунктом цього списку, можливо вам час звернутися по допомогу:
Ізоляція. Контролювання того, що ви робите, з ким бачитися та розмовляєте, куди йдете.
Психологічне насильство. Приниження, виховування низької самооцінки, образливі прізвиська. Запевнення у божевільності, демонстрація розумової переваги.
Економічне насильство. Намагання утримати вас від роботи або працевлаштування. Примушення до встановлення фінансової залежності, а саме – видача грошей лише за проханням тільки на прожиття, вилучення її грошей.
Сексуальне насильство. Примушення до небажаних сексуальних контактів. Сексуальні домагання. Використання як сексуального об’єкту.
Використання дітей. Виховування в вас почуття вини перед дітьми, використання дітей для спілкування з вами, використання права на відвідування дітей як способу домагання.
Погрози. Погрожування, спрямоване на нанесення психологічних травм. Погрози забрати дітей, здійснити самогубство або донести на вас до органів надання соціальних допомог.
Використання статевих привілеїв. Використання вас як прислужниці. Прийняття всіх важливих рішень. Роль хазяїна Палацу.
Залякування. Примушування вас боятися дій, поглядів, рухів, гучного голосу, кидання речей, знищення вашого майна.
Задумайтеся щодо своїх дітей, які теж страждають!
За статистикою офіційного сайту уповноваженої з прав людини Верховної Ради 95 % жінок і дітей, які пішли на вулицю і стали безхатченками, пов’язують це з домашнім насильством.
35 % жінок, які потрапляють до лікарні «швидкої допомоги», перебувають там через тілесні ушкодження, пов’язані зі знущанням; 50 % жінок було побито під час їх вагітності.
Діти скривджених матерів у 6 разів частіше намагаються накласти на себе руки, 50 % схильні до зловживання наркотиками й алкоголем.
Майже 100 % матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей.
Для отримання безоплатної правової допомоги звертайтеся за адресами:
Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях:
у Запорізькій області:
– адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 77, 8-й поверх
– телефон: (061) 224-44-50
– е:mail: office.zaporizhya@legalaid.gov.ua
у Донецькій області:
– адреса: вул. Зелiнського, 27а, м. Маріуполь
– телефон: (099) 768-25-67
– електронна пошта: office.donetsk@legalaid.gov.ua
Перший запорізькій місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги – м. Запоріжжя, пр. Соборний, 77, 2-й поверх, тел. (061) 764-60-77, zaporizhya1.zaporizhya@legalaid.gov.ua
Другий запорізькій місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги – м. Запоріжжя, майдан Профспілок, буд 5, 099-045-00-79, (061) 239-07-07, zaporizhya2.zaporizhya@legalaid.gov.ua
Мелітопольський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги – м. Мелітополь, вул. Вакуленчука, 99, тел.: (096) 523-98-55, melitopol.zaporizhya@legalaid.gov.ua
Бердянський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги – м. Бердянськ, вул. Свободи, 115/Богуславського, 8, 1-й поверх, тел. (06153) 4-89-42, berdyansk.zaporizhya@legalaid.gov.ua
Всеукраїнська гаряча лінія правової допомоги 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів у межах України)
