Конституція України визначає право кожного на володіння користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Суть цього полягає в тому, що кожна людина вільна вчиняти зі своїм майном будь-які дії, які не заборонені законом та безпечні для оточуючих. Що ж робити, якщо права власника на володіння або користування житлом обмежуються іншими особами? Звичайно, необхідно вимагати усунення порушень прав та перешкод у користуванні своїм майном.
Якщо вже таке порушення прав сталося, то навряд чи доведеться сподіватися на те, що порушник добровільно припинить такі протиправні дії. І є велика ймовірність того, що доведеться йти шляхом судового захисту своїх прав.
Так, у грудні 2015 року громадянин І. звернувся до суду із позовом до громадянина Ч., який є його сином, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні належною йому на праві власності квартирою, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що перешкоджання у користуванні відбувалось шляхом встановлення нового замку у вхідних дверях, недопуску позивача до квартири для проживання. Позивач зазначив, що 1988 році виїхав із належної йому квартири та почав проживати зі своєю другою дружиною в іншому житловому приміщенні. Після смерті дружини у 2010 році вирішив повернутися проживати у квартиру, яка належить йому на праві приватної власності, до того ж він має там зареєстроване місце проживання. Син не був проти в’їзду батька до квартири, але просив його почекати поки він закінчить ремонт в іншому житловому приміщенні та зможе переїхати разом зі своєю родиною. Відтоді позивач не міг вселитися у свою квартиру, цьому перешкоджав його син, а тому був змушений подати позов.
У березні 2016 року громадянин Ч., разом із громадянами Л., Р., В., які є членами його сім’ї та проживають у спірній квартирі, подали зустрічний позов до громадянина І. та Семенівської селищної ради про визнання свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, скасування розпорядження органу приватизації, скасування державної реєстрації права власності на зазначену квартиру. Свої позовні вимоги вмотивували тим, що про одноосібну приватизацію спірної квартири у 1993 році відповідачем І. їм не було відомо. У квітні 2016 року ухвалою суду обидва позови було об’єднано в одне провадження.
У лютому 2017 року громадянин І. звернувся до відділу “Семенівське бюро правової допомоги” для представництва його інтересів в суді по зазначеній справі. Наказом Кременчуцького місцевого центру громадянинові І. був призначений заступник начальника відділу “Семенівське бюро правової допомоги” Микола Зайченко в якості представника.
Миколою Зайченком було проаналізовано матеріали справи та подано письмове заперечення проти позову громадян Ч., Л., Р., В., в якому було зазначено, що право на приватизацію мають лише зареєстровані у житловому приміщенні особи, проте 4-ро позивачів не були зареєстровані у спірній квартирі на момент приватизації, надані позивачами довідки не доводять їх прописку та проживання у спірній квартирі, також ними було пропущено строк позовної давності; твердження щодо необізнаності про одноосібну приватизацію квартири громадянином І. не відповідало дійсності, оскільки документи на квартиру постійно перебували у розпорядженні позивачів, ними вони користувались під час укладання договорів на електро- водо- і газопостачання, прописки і виписки своїх дітей (позивачів Р. та В.). тощо.
07 березня 2017 року Семенівський районний суд Полтавської області проаналізувавши наведені обставини та розглянувши наявні докази, вирішив:
Позов громадянина І. про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою — задовольнив повністю. Зобов’язав відповідачів усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою, шляхом вселення позивача.
У задоволенні позову громадян Ч., Л., Р. та В. до громадянина І., Семенівської селищної ради — відмовив.
Проте, не погодившись із рішенням Семенівського районного суду, відповідачами було подано апеляційну скаргу. Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження Апеляційним судом Полтавської області було встановлено, що скарга не відповідала вимогам Цивільного процесуального кодексу України. Ухвалою Апеляційного суду 10.04.2017 року апеляційну скаргу залишено без руху. Станом на 03.05.2017 року апелянтами не було усунено недоліків, вказаних в ухвалі від 10.04.2017р., таким чином судом вирішено повернути скаргу апелянтам та вважати її неподаною.
Нагадуємо, що скористатися своїм правом на безоплатну правову допомогу громадяни можуть звернувшись до Семенівського бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою:с-ще. Семенівка, вул. Незалежності, 34, тел. (05341)91-2-43.
