Чому з друга собака перетворюється на ворога? Як убезпечити себе від нападів собак? Які шляхи вирішення даної проблеми? Ці питання стали головними вечірнього ток-шоу «Тема дня» на Українському радіо.Херсон, у якому взяла участь начальниця відділу Регіонального центру з надання БВПД у Херсонській області Олена Іпатенко.
Звістка про те, що в селі Микільське Білозерського району на 9-річну дівчинку напав бродячий пес, а в Херсоні зграя собак переслідувала жінку, і один пес таки вкусив її за ногу набула розголосу, тим більше що жінка у Фейсбуці звернулася до херсонців із закликом: «Потрібно щось робити, вирішувати цю проблему». У коментарях херсонці розповідали про схожі випадки в інших районах, говорили про агресивність бродячих тварин і про те, що в цьому винні самі люди.
Гості вечірнього ток-шоу – завідувач міським травматологічним пунктом лікарні ім. Тропіних Євген Миронов та кінолог Валерія Ткачова разом з ведучою програми Галиною Воробєй спробували розібратись у ситуації, а наша колега Олена Іпатенко пояснила, хто має понести відповідальність за напад на людину безпритульних собак, підкресливши, що тягар відповідальності лягає на відповідну сільську, селищну, міську раду, яка буде відповідачем у разі позову до суду про відшкодування шкоди, завданої нападом такої тварини.
Докладніше – у відеотрансляції, яку можна переглянути на сторінці Українського радіо.Херсон у ФБ за посиланням:
https://www.facebook.com/suspilne.tavriya.1/videos/234578377464050/
Як повідомила юристка, особа має право вимагати відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок нападу собаки у випадку, якщо мало місце пошкодження її особистого майна (одяг тощо), а також, якщо внаслідок такого нападу їй було завдано каліцтво, інше ушкодження здоров’я (статті 1167, 1187, 1195 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 23, статті 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв’язку з пошкодженням його майна та нанесення шкоди здоров’ю. При цьому така шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
У відповідності до статті 180 ЦК України, тварини є особливим об’єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об’єктом права власності. Якщо у собаки є господар, то він у відповідності до чинного законодавства несе відповідальність за напад такої собаки на людину (адміністративної, цивільної, а у деяких випадках і кримінальної).
Але виникає питання, хто буде відповідати у випадку, якщо собака, яка напала на людину, є безпритульною?
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006, безпритульні тварини – домашні тварини, що залишилися без догляду людини або утворили напіввільні угруповання, здатні розмножуватися поза контролем людини.
Ст.12 вказаного Закону визначено, що шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Положеннями ст. 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 24 Закону виловлені безпритульні домашні тварини протягом семи днів з дня їх вилову обов’язково утримуються на карантинних майданчиках служби або підприємства, що здійснює вилов, і можуть бути повернуті власникам із дозволу ветеринарної установи після пред’явлення реєстраційного посвідчення та оплати вартості витрат на вилов і утримання.
Якщо протягом двох місяців з моменту заявлення про затримання безпритульної тварини не буде виявлено її власника або він не заявить про своє право на неї, право власності на цю тварину переходить до особи, у якої вона була на утриманні та в користуванні.
У разі відмови особи від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність територіальної громади, на території якої її було виявлено.
У відповідності до п. 13 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР, затверджених Міністерством житлово-комунального господарства УРСР, Міністерством сільського господарства, Міністерства охорони здоров’я від 17.06.1980 собаки, незалежно від породи, належності і призначення, у тому числі і ті, що мають ошийники з номерними знаками і намордники, які знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, парках, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, а також бездоглядні коти вважаються бродячими і підлягають відлову.
Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними, підлягає відшкодуванню.
Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування»
встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.
Ст. 30 вказаного Закону передбачено, що організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, належить до власних (самоврядних повноважень) виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади, на території яких їх було виявлено.
У відповідності до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, тягар відповідальності за напад на людину безпритульної собаки лягає на відповідну сільську, селищну, міську раду, яка буде відповідачем у разі позову до суду про відшкодування шкоди, завданої нападом такої тварини.
