У Конституції України закріплено право кожного з нас на працю. Та нерідко при працевлаштуванні між роботодавцем і працівником виникають непорозуміння. Наприклад, коли йдеться про встановлення випробувального терміну. То що ж треба знати, щоб уникнути проблем, влаштовуючись на роботу?
Відповідно до чинного трудового законодавства, а саме ст. 26 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), сторони при укладенні трудового договору можуть обумовити випробувальний термін, який визначається для перевірки відповідності працівника роботі. Це має бути зазначено як у самій заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі, з яким ознайомлюється працівник та в якому ставить свій підпис. Якщо роботодавець і працівник говорили про випробувальний термін, але у письмовому договорі (наказі про прийняття на роботу) це не зазначено – особа вважається такою, що прийнята без випробувального терміну.
Однак не всіх працівників роботодавці можуть брати на роботу із випробувальним терміном. Так, не може бути застосовано випробувальний термін, зокрема, до таких категорій громадян, як внутрішньо переміщені особи, молоді спеціалісти після закінчення вищих навчальних закладів, вагітні жінки, одинокі матері, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, особи, які не досягли вісімнадцяти років, тощо.
Які ж гарантії встановлено в українському законодавстві для працівника під час випробувального терміну?
Насамперед зазначимо, що під час роботи у випробувальний строк на громадян поширюється законодавство про працю в загальному порядку. За загальними правилами роботодавець повідомляє відповідну фіскальну службу про прийняття нового працівника, до трудової книжки заносять запис, працівнику проводять відповідні інструктажі, ознайомлюють з локальними актами, положеннями про відділ, посадовою інструкцією.
Важливо пам’ятати, що під час випробування працівник отримує заробітну плату, на нього поширюються гарантії соціального страхування, цей період враховується при виплаті компенсації за невикористані дні відпустки, коли людина звільнятиметься.
Тривалість випробувального терміну визначає роботодавець у межах максимальних строків, наведених у законодавстві. Відповідно до ст. 27 КЗпП строк випробування у разі прийняття на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, — шести місяців, у разі прийняття на роботу робітників — одного місяця.
У спеціальному законодавстві може бути передбачено більш тривалий період випробування (наприклад, у Законі України «Про державну службу» дозволений строк – до шести місяців).
Порядок обчислення строків випробування визначено в ст. 241-1 КЗпП. Так, якщо строк обчислюваний місяцями, то закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Наприклад, якщо заяву про прийняття на роботу з випробовуванням працівник написав 11 квітня, до роботи приступив 12 квітня (перший день роботи), випробовування встановлено строком на два місяці, то строк випробування завершується 12 червня.
Якщо працiвника в перiод випробування не було на роботi через тимчасову непрацездатнiсть або з iнших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на вiдповiдну кiлькiсть днiв, протягом яких вiн був вiдсутнiй (ст. 27 КЗпП). Утім, зауважимо, продовження строку випробування є правом роботодавця, а не його обов’язком.
Особа вважається такою, що пройшла випробування, якщо строк випробування завершився, а працівника ніхто не повідомив за три дні про розірвання трудового договору. Додаткового наказу стосовно цього працівника видавати не потрібно.
Якщо ж роботодавець помічає, що працівник не відповідає посаді, то згідно зі ст. 28 КЗпП він має право протягом строку випробування звільнити його, письмово попередивши про це за три дні. Звільнення відбувається відповідно до п. 11 ст. 40 КЗпП – встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування. Роботодавець (власник або уповноважений орган) видає наказ упродовж трьох днів із таким записом: «Звільнити (ПІБ працівника) з посади (назва займаної посади) з (дата звільнення) у зв’язку з встановленням невідповідності виконуваній роботі протягом строку випробування, п. 11 ст. 40 КЗпП України». Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку, встановленому в статті 232 КЗпП.
Підтвердженням невідповідності працівника посаді може бути висновок керівника відділу чи іншої уповноваженої особи про результати випробування. Такий висновок може бути зроблений на підставі результатів завдання, яке працівник мав виконати за випробувальний термін. Якщо результати незадовільні, наприкінці випробувального строку безпосередній керівник працівника має направити керівнику підприємства відповідну заяву (службову), додавши до неї підтверджувальні документи. Щоб уникнути суб’єктивізму з боку керівника, остаточне рішення про невідповідність працівника дорученій роботі краще ухвалювати колегіально, спеціальною комісією. А відтак вже видавати наказ про звільнення працівника.
Консультація підготовлена фахівцями Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Хмельницькій області для тижневика «Актуально для подолян» в рамках загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!»
* * *
Нагадаємо, що безоплатну правову допомогу на Хмельниччині можна отримати у місцевих центрах з надання БВПД та бюро правової допомоги за адресами:
Кам’янець-Подільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Кам’янець-Подільський, вул. Пушкінська, 44, тел. (03849) 5-01-59, 5-01-62)
Дунаєвецьке бюро правової допомоги — м. Дунаївці, вул. Шевченка, 83 а, тел. (03858) 2-02-78, 2-00-44.
Чемеровецьке бюро правової допомоги — смт Чемерівці, вул. Центральна, 28, тел. (03859) 2-01-27, 9-17-67.
Новоушицьке бюро правової допомоги — смт Нова Ушиця, вул. Українська, 28, тел. (03847) 2-22-75, 2-19-73.
Старокостянтинівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Старокостянтинів, вул. Миру, 1/2, 1 поверх, тел. (03854) 4-54-75)
Красилівське бюро правової допомоги — м. Красилів, вул. Театральна, 1, тел. (03855) 4-26-60, 4-27-70.
Теофіпольське бюро правової допомоги — смт Теофіполь, вул. Б. Хмельницького, 9, тел. (03844) 3-16-84, 3-09-05.
Хмельницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Хмельницький, вул. Соборна, 75, 2 поверх, тел. (0382) 65-77-88)
Віньковецьке бюро правової допомоги, смт Віньківці, вул. Котляревського, 29, тел. (03846) 2-15-51, 2-15-52.
Волочиське бюро правової допомоги — м. Волочиськ, вул. Лисенка, 8а, тел. (03845) 4-02-80, 4-02-82.
Городоцьке бюро правової допомоги — м. Городок, вул. Грушевського, 49, тел. (03851) 3-06-63, 3-09-21.
Деражнянське бюро правової допомоги — м. Деражня, пров. Новий, 3, тел. (03856) 3-03-14, 3-02-64.
Летичівське бюро правової допомоги — смт Летичів, вул. Юрія Савіцького, 14/1, тел. (03857) 2-01-71, 2-01-72.
Старосинявське бюро правової допомоги — смт Стара Синява, вул. Грушевського, 19, тел. (03850) 2-05-82, 2-05-84.
Ярмолинецьке бюро правової допомоги — смт Ярмолинці, площа 600-річчя Ярмолинець, 1, тел. (03853) 2-13-64, 2-13-66.
Шепетівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
(м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, 44, тел. (03840) 4-00-15)
Білогірське бюро правової допомоги — смт Білогір’я, вул. Шевченка, 44, тел. (03841)2-04-68.
Ізяславське бюро правової допомоги — м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 16а тел. (03852)2-61-70.
Нетішинське бюро правової допомоги — м. Нетішин, пр. Незалежності, 12 тел. (03842)9-04-05.
Полонське бюро правової допомоги — м. Полонне, вул. Л.Українки, 101 тел. (03843)2-03-52.
Славутське бюро правової допомоги — м. Славута, вул. Миру, 15 тел. (03842)7-06-14.
Єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги — 0-800-213103.
