Комітет Верховної Ради України з питань правової політики, засідання якого відбулося 15 березня 2012 року, з урахуванням позиції Міністерства юстиції України, підписаної Міністром юстиції Олександром Лавриновичем і висловленої під час засідання Першим заступником Міністра юстиції Інною Ємельяновою, прийняв рішення відправити на доопрацювання суб’єктам законодавчої ініціативи проекти Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо визначення статусу юридичних клінік як суб’єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги), внесеного на розгляд Верховної Ради України народними депутатами Ківаловим С.В., Мірошниченком Ю.Р. (реєстр. № 9502 від 25 листопада 2011 року) та «Про внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» (щодо юридичних клінік), внесеного на розгляд Верховної Ради України народним депутатом Мельником П.В. (реєстр. №9525 від 2 грудня 2011 року).
Запропоновані згаданими законопроектами зміни, зокрема, передбачають доповнення визначеного у Законі України «Про безоплатну правову допомогу» переліку суб’єктів надання безоплатної правової допомоги таким суб’єктом, як юридичні клініки.
Втім, Міністерство юстиції вважає положення законопроектів про віднесення останніх до суб’єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги неприйнятними.
Викладені у згаданих проектах законів пропозиції щодо покладення функцій з надання безоплатної вторинної правової допомоги на студентів-консультантів з числа студентів старших курсів вищого навчального закладу України юридичного профілю, які ще не мають вищої юридичної освіти та відповідного практичного досвіду, не відповідають закладеному в Законі України «Про безоплатну правову допомогу» принципу якості безоплатної правової допомоги (частина 8 статті 12, частина 4 статті 22 Закону).
Так, з метою забезпечення високої якості безоплатної вторинної правової допомоги Законом жорстко обмежено коло суб’єктів надання такої допомоги, якими згідно з його положеннями можуть бути виключно адвокати. Навіть фахівці в галузі права, які, на відміну від студентів, мають закінчену вищу освіту та відповідний практичний досвід роботи, не можуть бути суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Як вбачається з проекту закону, юридична клініка є структурним підрозділом вищого навчального закладу України юридичного профілю, що створюється як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів. Тобто функціональне спрямування таких юридичних клінік не узгоджується з основним завданням правової допомоги, визначеним Законом – надання безоплатних послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.
