Система БПД працює злагоджено та збалансовано, але їй потрібні певні зміни, аби надати нового дихання, – переконана Валерія Коломієць
Забезпечення доступу до правової допомоги — один із конституційних обов’язків держави. Уже сім років в Україні працює система безоплатної правової допомоги (БПД), та, коли йдеться про правову реформу, зміни можуть зачепити і її.
Про те, як працює система сьогодні і якою вона може бути завтра, а також про співпрацю Міністерства юстиції з Національною асоціацією адвокатів України (НААУ) ми говорили з адвокаткою (хоча й із зупиненим свідоцтвом), заступницею міністра юстиції Валерією Коломієць.
— Пані Валеріє, сьогодні взято курс на глобальні зміни ледь не у кожній сфері, за яку відповідає Мін’юст. Чи буде реформа БПД?
— Насправді в системі БПД ми не плануємо жодних кардинальних змін. З першого дня свого існування ця система налаштована ефективно: система працює і розвивається, на її базі виникають проєкти та ініціативи, які приносять користь людям.
Але є потреба внести певні корективи, щоб система отримала нове дихання. Перше, що ми плануємо і от-от готові зробити, — це оголосити конкурс на обрання членів наглядової ради. Ми вважаємо, що для системи БПД буде доречною наглядова рада з експертів, які спрямовували б її операційну діяльність.
— Чи розраховуєте ви на участь іноземних експертів, як це сьогодні в тренді?
— У першу чергу ми розраховуємо на професіоналів, які розуміють, для чого і як працює система безоплатної правової допомоги. Можливо, це будуть люди, які свого часу були дотичними до її створення і розбудови. Якщо хтось з іноземних експертів забажає взяти участь у конкурсі і пройде відбір — це буде добре. Та ми не акцентували на цьому увагу, оскільки від початку система БПД створювалася за найкращими міжнародними стандартами, за результатами тривалого вивчення іноземного досвіду і з урахуванням наших національних потреб та можливостей.
— Виклик, який постав перед системою БПД останнім часом, — значне підвищення попиту на безоплатних адвокатів. Чи плануєте переглядати цензи доступу?
— Кількість звернень, дійсно, збільшилася, у тому числі завдяки Мін’юсту, адже тепер якщо до міністерства звертаються для вирішення питань, які не належать до нашої юрисдикції, ми не про- сто повідомляємо заявника про це, а й у разі, коли бачимо, що заявник бажає вирішити якесь юридичне питання, інформуємо його та відповідний центр БПД про можливість отримати право- ву консультацію з цього приводу. Таку первинну правову допомогу надають штатні юристи центрів або бюро за місцем проживання заявника.
Що ж стосується фільтрів, то ми погоджуємося, що винятково майновий ценз не є об’єктивним та достатнім критерієм, досвід більш розвинених країн — Канади чи Німеччини — підказує, що є більш адекватні підходи, але за нинішньої економічно нестабільної ситуації в Україні про перегляд критеріїв доступу не йдеться.
— Чи плануєте ви проводити нові добори адвокатів і чи зміняться критерії?
— Наразі система конкурсу унормована і, як на мене, ми вийшли на оптимальний баланс. Ми розуміємо, що адвокати — це вже професіонали. Тому конкурс зведено до прослуховування дистанційного курсу щодо особливостей роботи БПД. Нові конкурси будуть. Хоча до роботи у системі залучено близько шести тисяч адвокатів, нам потрібно дати можливість новим адвокатам долучитися, і є об’єктивна потреба у залученні більшої кількості адвокатів в окремих регіонах.
Що б хотілося змінити — так це сприйняття адвокатами суті системи. На жаль, є випадки, коли адвокати вважають, що система БПД зобов’язана забезпечити їх роботою і певним доходом. Але держава не може забезпечувати адвоката роботою на умовах повної зайнятості. Це, швидше, як добровільне соціальне навантаження з певною компенсацією за рахунок бюджету.
— А яке ваше ставлення до скасування адвокатської монополії у контексті системи?
— Об’єктивно для системи це позитив. Насправді переважна більшість питань, з яких до нас звертаються люди, не вимагають якихось надзвичайних знань. Це, здебільшого, типові справи соціально вразливих груп громадян, з якими міг би впоратися юрист центру чи бюро. Проте ми вимушені для звернення до суду наймати адвоката (а це одразу більш значні кошти). Ми не маємо нічого проти адвокатів — вони за будь-яких обставин залишаться невід’ємним елементом системи БПД, ми поважаємо їх експертність та професіоналізм, і у насправді складних і кримінальних справах — системі без них не обійтися. Та ми б не хотіли перенавантажувати їх рутинними питаннями, бо розуміємо, що вони витрачають свій час на побутові справи з доволі-таки невисокою оплатою.
— Чи достатньо коштів передбачено на наступний рік для фінансування потреб системи? Адже раз у раз виникали проблеми з нестачею коштів і боргами перед адвокатами?
— Загалом бюджет передбачає збільшення видатків на виплату гонорарів адвокатів і компенсацію їхніх витрат. Проте буквально з січня ми плануємо приступити до розв’язання низки проблем.
Перша — невисокий рівень заробітних плат для штатних юристів системи. Сьогодні вони отримують об’єктивно невисоку заробітну плату і це при тому, що вони залишаються основними надавачами первинної правової допомоги. Друга — компенсація витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Наразі пропозиції щодо розв’язання проблем у цих сферах — на рівні ідей, тому ми ще не знаємо, яким чином їх вирішимо.
Наприклад, у регіонах ми хотіли б отримати можливість виплачувати заробітні плати юристам бюро за рахунок «спільного фінансування» — коштів державного бюджету і відповідної об’єднаної територіальної громади. Річ у тім, що ОТГ дуже часто закуповують у нас правові послуги, проте бюджетне законодавство виписане таким чином, що отримані за такі послуги кошти ми можемо використовувати винятково на освітню і просвітну діяльність — проведення тренінгів, семінарів, друк літератури тощо. Але для цього потрібні зміни до Бюджетного кодексу, що саме по собі є непростим завданням. Ми повинні спочатку порадитися з міністерством фінансів, урахувати інші сфери, для яких може бути цікавим таке спільне фінансування, а також визначити ті, в яких така форма оплати праці буде неприйнятною.
У будь-якому разі ми плануємо поступово пропорційно збільшувати ставки штатним юристам на 15–20 % кожні пів року.
Що стосується боргів перед адвокатами. Дуже часто вони виникали з тих причин, що буквально посеред року у нас закінчувалися кошти на фінансування цих видатків. Це означало, що центри не могли навіть приймати звіти від адвокатів і видавати доручення на ведення справ, оскільки фактично це означає взяття на себе непідкріплених бюджетним фінансуванням додаткових зобов’язань. У цій частині ми хочемо більш пропорційно витрачати кошти.
— Які стосунки системи БПД з адвокатурою?
— Я б назвала наші стосунки сьогодні конструктивними. Ми, Мін’юст, маємо кілька меморандумів з НААУ, які дали змогу вирівняти процедури конкурсного добору, перевірки якості роботи адвокатів тощо. І, думаю, нам потрібно співпрацювати і надалі. Що стосується закидів про можливість передачі адміністративної функції на ради адвокатів, то, як на мене, це беззмістовні розмови. Так, у деяких країнах, зокрема Європи, саме адвокатура забезпечує надання БПД. Разом із тим у світі так само ефективною є й системи, подібні до української, коли цю функцію виконує міністерство юстиції або відповідне відомство. Україна з 2011 року вибудувала таку систему, вона показує свою ефективність, тому підстав для її перегляду немає.
Щодо нібито нераціонального використання коштів на адміністративні витрати. Насправді у бюджеті системи БПД понад 50 % видатків — на гонорари і компенсації витрат адвокатів, і не більш ніж 20 % — дійсно на операційні, адміністративні видатки і зарплати персоналу. Решта — це фонд оплати праці штатних юристів. Адвокати могли б ефективно керувати системою, та звідки вони візьмуть навіть ці 20 % коштів? А чи готові адвокати виконувати надання первинної правової допомоги за мінімальну зарплату, як штатні юристи? Тому це все просто розмови.
— Щодо якості роботи адвокатів БПД було чимало дискусій…
— Ми хочемо змінити систему оцінки якості роботи адвокатів, щоб це не була ревізія правової позиції чи втручання в неї, а певний конструктивний діалог і розвиток. Це так званий pееr review — рецензування, коли цікаві справи, за згодою клієнтів, вивчалися б експертами і вони могли б давати свій висновок. Наприклад, в якійсь справі адвокат дуже вдало побудував позицію, і цей кейс заслуговує на включення до тренінгових програм. А в іншій справі адвокат, можливо, не використав усі належні заходи, тому йому можуть дати рекомендацію підвищити кваліфікацію з відповідних питань. При цьому ми не виконуємо ролі якихось каральних органів і не виступаємо суб’єктами звернення до дисциплінарних комісій.
— Ще одне болюче для адвокатів питання — участь адвокатів з БПД у кримінальних провадженнях на окрему процесуальну дію (ОПД) та «співробітництво» з органами.
— Ця проблема відома. Проте її причина не в системі БПД. Усе, що залежить від нас, аби не допусти- ти таких ситуацій, ми робимо. Так, сьогодні справи розподіляються автоматизовано. Якщо адвокат телефонує до центру і повідомляє, що «випадково» став свідком затримання і зараз так само «випадково» він у відділку поліції і просить дати йому доручення, то оператор відмовляє. Тому якщо відбувається «співробітництво», то це питання до такого адвоката, який порушує вимоги закону і професійної етики. Системі БПД не цікаво, щоб адвокати були статистами у процесах чи в процесуальних діях.
Коли ж ідеться про залучення адвоката на окрему процесуальну дію — центр не може не виконати ухвали суду або вимоги слідчого. Проте є чіткі правила для адвокатів, як діяти, якщо у процесі вже є адвокат за договором. Тому цю проблему мають розв’язати адвокати у діалозі між собою. У мене є великі питання до колег, хоч дію мого свідоцтва зупинено, які залучені державою і просто сидять і спокійно спостерігають, як їхніх колег за договором юридично і фізично «виносять» із залу суду.
Я була адвокатом БПД і отримувала доручення на ОПД. І така ОПД у мене одного разу тривала два тижні, аж доки адвокат за договором не зміг повернутися до справи.
Тому, наголошую, це — проблема, та її розв’язання не лежить у межах компетенції системи БПД. За великим рахунком, ми навіть не можемо розірвати договір з адвокатом, який допустив навіть очевидне порушення. Усе, що ми можемо зробити в межах чинного законодавства, — це не продовжити контракт, який укладається на пів року, і ми це робимо, за що отримуємо нарікання від адвокатів. Думаю, нам треба буде переглянути стандартні умови договорів, і ми готові у цьому співпрацювати з адвокатською спільнотою.
(Бесіду вела Ірина Гончар, «Український адвокат»)
