До Синельниківського бюро правової допомоги звернулась клієнтка за допомогою у вирішенні життєвої ситуації, яка склалась наступним чином: її чоловік після непорозуміння на роботі написав заяву про звільнення за власним бажанням. Заяву зареєстрували, зобов’язали працівника відпрацювати два тижні. Коли двотижневий строк мав сплинути за кілька днів, чоловік вже передумав звільнятися, вирішив, що даремно погарячкував. Як вчинити у такій ситуації, щоб залишитися працювати на підприємстві і не бути звільненим за написаною раніше заявою? Чи може працівник, який написав заяву про звільнення, передумати звільнятися і продовжувати працювати на підприємстві? Ситуацію коментує заступник начальника Синельниківського бюро правової допомоги Юлія Лакіза.
Щоб відповісти на це питання, розглянемо особливості звільнення за ініціативою працівника.
Якщо працівник хоче звільнитися, то він може скористатися своїм правом — звільнитися за власним бажанням. Такий варіант звільнення доступний як працівникові, з яким укладено безстроковий договір (ст. 38 КЗпП), так і працівникові, працевлаштованому за строковим договором (ст. 39 КЗпП), але з певними нюансами.
У нашому випадку з працівником було укладено безстроковий трудовий договір, тож розглянемо особливості звільнення за власним бажанням працівника, з яким укладений саме безстроковий договір. Будь-який працівник, прийнятий на підприємство за безстроковим трудовим договором, може звільнитися за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України без пояснення причин.
Обов’язок попередити роботодавця
Пояснювати причини звільнення нікому непотрібно, але завчасно попередити про звільнення необхідно. У працівника є обов’язок – про бажання розірвати трудовий договір за власним бажанням попередити роботодавця письмово за два тижні. У якій формі це зробити? Подати роботодавцю заяву про звільнення, в заяві указати підставу для розірвання трудового договору (в даному випадку – це ст. 38 КЗпП України) і бажану дату звільнення.
Законодавство дозволяє повідомити про звільнення як у період роботи, так і в період відсутності на роботі (наприклад, якщо працівник відсутній на роботі у зв’язку зі знаходженням у відпустці або у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю).
Якщо виникла ситуація, що роботодавець відмовляється приймати таку заяву, можна скористатися послугами поштового зв’язку і направити заяву про звільнення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Направлена таким чином заява вважатиметься прийнятою роботодавцем у день отримання, який указаний у поштовому повідомленні. Це важливо пам’ятати, оскільки відлік двотижневого строку починають обчислювати не з дати, вказаної в заяві, а з фактичної дати попередження роботодавця – тобто у даному випадку з дати отримання листа, вказаної у повідомленні про вручення.
Обчислення двотижневого строку
Законодавством передбачені правила обчислення строків – так, строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня, а якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день. Це передбачено ст. 241-1 КЗпП України.
Останнім днем роботи, тобто днем звільнення при розірванні трудового договору за ініціативою працівника, є той же день тижня, у який працівник попередив про це роботодавця письмово.
Приклад.
Працівник у четвер 14 вересня 2017 року подав заяву про звільнення (попередив роботодавця про розірвання трудового договору). Останнім днем його роботи є четвер — 28 вересня 2017 року.
Протягом двотижневого строку попередження трудовий договір зберігає свою силу для обох сторін. Незважаючи, що передбачений строк попередження про розірвання трудового договору необхідний насамперед самому роботодавцеві для підшукання на це місце іншого працівника, роботодавець не має права звільнити працівника раніше вказаного у заяві строку, якщо про це працівник не просить.
Будьте уважні і пам’ятайте, що написання заяви про звільнення за власним бажанням не дає ніяких послаблень у дотриманні трудової дисципліни – до закінчення двотижневого строку відробітку працівник не має права самовільно залишити роботу, оскільки це дає право роботодавцеві розірвати трудовий договір вже за своєю ініціативою як за прогул без поважних причин. Інші порушення трудової дисципліни з боку працівника протягом двотижневого строку попередження також можуть стати підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця чи застосування до працівника інших заходів дисциплінарного впливу.
Відкликання заяви про звільнення
Цікавий момент! Якщо після закінчення двотижневого строку попередження працівник не був звільнений, продовжує працювати і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права звільнити його на підставі поданої раніше заяви. Також не можна звільнити працівника й у тому випадку, якщо він у межах двотижневого строку відкличе свою заяву про звільнення за власним бажанням.
Працівник, який написав заяву про звільнення за власним бажанням, має право будь-коли до закінчення двотижневого строку попередження відкликати свою заяву. Трудове законодавство не встановлює обов’язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення. Тому працівник може заявити про відкликання своєї заяви і в усній формі. Якщо виникне спір з цього приводу, для доведення факту відкликання заяви про звільнення можуть братися до уваги будь-які докази, передбачені цивільним процесуальним законодавством.
У частині другій ст. 38 КЗпП України вказується, що якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою. Зі змісту цієї норми законодавства можна зробити висновок, що навіть коли відповідно до наказу про звільнення працівника в останній день його роботи з ним був проведений розрахунок і видана належним чином трудова книжка, але наступного дня працівник знову вийшов на роботу і наполягає на скасуванні наказу про звільнення, роботодавець повинен скасувати цей наказ та анулювати належним чином запис про звільнення в трудовій книжці, оскільки працівник фактично не залишив роботи.
Проте ця норма діє лише тоді, коли на робоче місце (чи посаду) не запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Пленум Верховного Суду України (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9) роз’яснює, що звільнення працівника не проводиться за раніше поданою ним заявою лише у випадку, якщо працівник відкликав свою заяву до закінчення строку попередження і то за умови, що на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства (частина четверта ст. 24 КЗпП).
У разі одночасного подання працівником заяви про звільнення за власним бажанням і заяви про надання невикористаної відпустки або її частини (при цьому день звільнення буде поза межами двотижневого строку попередження) працівник має право повернутися на роботу і відкликати заяву про звільнення лише протягом двотижневого строку попередження. Якщо цей строк закінчився і подана заява про звільнення не скасована, працівник уважатиметься таким, що залишив роботу і втратив право на повернення після закінчення відпустки.
При виникненні правових проблем звертайтесь за юридичною консультацією до Синельниківського бюро правової допомоги за адресою: м. Синельникове, вул. Богми, 4-а. Контактні телефони: 4-14-35, 095 502 83 30, e-mail: synelnikivske@legalaid.dp.ua.
Нагадуємо, що Перший дніпровський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги працює за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька, 52, з понеділка по п’ятницю з 8.00 до 17.00, тел. (056) 742-82-32, (099) 232-77-89.
Всеукраїнська гаряча телефонна лінія – 0-800-213-103 (цілодобово та безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів в межах України).
