Українська делегація представників Міністерства юстиції України та Координаційного центру з надання правової допомоги на чолі з міністром Павлом Петренком відвідала з робочим візитом Канаду, аби вивчити кращі практики та досвід управління системою правової допомоги.
Чим унікальна канадська модель, які підходи можна застосувати в Україні та чому канадські провінції мають різну спроможність у наданні безоплатної правової допомоги – в інтерв’ю директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олексія Бонюка.
Канада та Україна дуже різняться за рівнем і економічного розвитку, і соціального, то чи можна сказати, що досвід цієї країни застосовний в наших реаліях?
Цей візит у першу чергу мав на меті посилити діалог між Канадою та Україною у сфері верховенства права, зокрема у його відношенні до правосуддя та правової допомоги. Дійсно, ми не можемо проводити аналогії між системою безоплатної правової допомоги Канади та України, оскільки вони дуже різні. У кожній провінції Канади є істотні особливості її надбання: різний рівень злочинності, різне законодавство. Але в основі політики наших обох країн лежить один принцип – це гарантії держави щодо надання правової допомоги кожному громадянину. І тут варто відзначити, що Україна створила унікальну систему, яка в питанні доступності може поконкурувати з канадською. Адже ми гарантуємо її абсолютно всім верствам населення, незалежно від їх соціального та матеріального статусу. Крім того, під час робочих зустрічей ми побачили кілька цікавих ідей, які варто взяти на озброєння.
Чи правильно я розумію, що у Канаді не всі можуть скористатись безоплатною правовою допомогою?
У Канаді надається набагато менше безоплатних правових послуг. Для участі захисників у кримінальному процесі враховується дохід особи, яка звертається по правову допомогу. Крім того, там є правова оцінка обставин і ситуації, визначення перспективності справи. Вони не будуть займатись тими справами, які не можуть мати судову перспективу. Центри визначають це самостійно.
Виглядає так, що бюджет України «може собі дозволити» допомагати всім?
Це колосальне навантаження на державу, тому нам потрібно внести зміни до законодавства, аби ввести хоча б критерій доходу клієнтів. У Кримінальному процесуальному кодексі це прописано, але ми не маємо механізму як це робити.
Які послуги чи напрями фінансує Уряд Канади?
Ми побачили дуже раціональне витрачання коштів виключно на ті програми, які можуть призвести до поліпшення матеріального становища клієнтів або ті, які з соціального погляду допомагають стабільності у суспільстві. Наприклад, у провінції Британська Колумбія створено Центр допомоги сім’ям. Там фактично відбуваються медіаційні процедури. На прикладі цих центрів видно, як працюють програми в Канаді.
Як держава визначає, яку програму варто продовжити фінансувати, а яку згорнути?
У цьому контексті дуже цікавим є досвід провінції Британська Колумбія. Коли Уряд виділяє кошти на якусь програму, то обов’язково аналізуються і виміряються численні показники діяльності: скільки людей звернулось до суду, пройшовши ці центри, чи задоволені вони рівнем допомоги, скільки грошей на це витратили, скільки пішло на судові розгляди.
Якщо показники засвідчують хороший результат, уряд виділяє кошти на її продовження. Думаю, досвід Канади в оцінюванні ефективності правової допомоги є дуже важливим для України для вивчення і для майбутнього застосування. Нам так само важливо всі проекти і програми, які проводимо, супроводжувати постійним аналізом. Це той інструмент, який повинен бути завжди запланований ще на старті для реалізації будь-якого проекту чи впровадження нової послуги.
Що, крім контролю за ефективністю роботи, Вас зацікавило з практичного погляду? Які ідеї стануть в нагоді для Координаційного центру?
Хотілося б деякий досвід взяти собі на озброєння. Йдеться про програму «Стратегічні провадження», яка діє в провінції Нова Шотландія. Наприклад, є серія справ, які вказують на системне порушення норм законодавства. Це не «справи фактів», а «справи закону», там, де видно, що недосконалість законодавства в тій чи іншій сфері потрібно терміново ліквідувати.
Ми будемо збирати інформацію, збирати справи і виявляти наші проблеми, давати Міністерству юстиції та Уряду інформацію, аби вони приймали оперативні рішення. Як це відбуватиметься? Ми ідентифікуємо проблему на основі даних нашої інформаційно-аналітичної системи та даних від адвокатів. Зріз справ та їхній аналіз виявлять проблеми з порушенням прав громадян, і тоді ми будемо виходити на Уряд, щоб він оперативно виправляв ситуацію.
Якщо порівнювати з Україною, то на скільки канадські громадяни добре обізнані зі своїми правами, враховуючи, що держава не всім готова надавати безоплатну допомогу?
Оскільки державне фінансування правової допомоги дійсно досить обмежене, вони пішли шляхом широкого правопросвітництва. З багатьох питань, з яких вони навіть не надають допомогу, центри підготували методичні рекомендації. Наприклад, як себе представляти в суді і самостійно захищати власні інтереси. Адже є багато людей, які не підпадають під правову допомогу від держави, але й не хочуть платити адвокату. Є багато інформації для вразливих груп населення. У них великий окремий підрозділ займається розробкою правопросвітницьких матеріалів у вигляді коміксів, відеороликів, буклетів, листівок. Переконаний, що нам також потрібно цей досвід брати на озброєння.
Робочий візит української делегації відбувся завдяки проекту “Доступна та якісна правова допомога в Україні”, який реалізується Канадським бюро міжнародної освіти та фінансується Урядом Канади.
Приєднуйтесь до сторінок Координаційного центру з надання правової допомоги у соціальних мережах:
Facebook 
YouTube 
Google+
