Як відомо, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії з зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, у зв’язку з цим, особам з інвалідністю важче бути конкурентоспроможними на ринку праці. Саме тому держава повинна створити необхідні умови для реалізації своїх прав такими особами на рівні з іншими громадянами, та забезпечити їх соціальний захист.
Про особливості захисту трудових прав осіб з інвалідністю консультують фахівці Новосанжарського бюро правової допомоги.
На захисті прав осіб з інвалідністю стоять Конституція України, Конвенція про права осіб з інвалідністю та Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Саме цими законодавчими актами закріплено право осіб з інвалідністю на працю. Ст. 27 Конвенції передбачає, що держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими; воно включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
Соціальні гарантії щодо працевлаштування осіб з інвалідністю полягають у тому, що на роботодавців покладено обов’язок створювати спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням їхніх обмежених можливостей. Також, законодавством закріплену важливу соціальну гарантію, яка полягає в тому, що відмова у прийнятті на роботу, звільнення, або переведення на іншу роботу не допускається без згоди такої особи.
Для осіб з інвалідністю не встановлюється випробувальний термін при прийнятті на роботу.
Згідно зі статтею 172 КЗпП , у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Роботодавець зобов’язаний перевести працівників з інвалідністю на легшу роботу, якщо вони цього потребують за станом здоров’я, відповідно до медичного висновку, при цьому, у разі переведенні на нижчеоплачувану роботу, за працівником зберігається середній заробіток протягом 2-х тижнів, а в окремих випадках на весь час виконання роботи.
Особи з інвалідністю мають переважне право залишення на роботі у випадку скорочення чисельності чи штату працівників, однак це право можуть використати лише ті працівники, які на цьому підприємстві чи в установі дістали трудове каліцтво або професійне захворювання.
Для осіб з інвалідністю гарантовано збільшену тривалість щорічної основної відпустки. Для працівників з інвалідністю І та ІІ груп тривалість відпустки становить 30 днів на рік, а для осіб з інвалідністю ІІІ групи – 26 днів, при цьому відпустка повної тривалості, за бажанням працівника, повинна надаватися без врахування стажу роботи на даному підприємстві чи в організації.
Залучати осіб з інвалідністю до надурочної роботи та до роботи в нічний час без їх згоди та якщо є відповідні обмеження у висновку медичної комісії, — заборонено
Нагадуємо, що безоплатну правову допомогу з будь-яких правових питань можна отримати у Новосанжарському бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: смт. Нові Санжари, пл. Перемоги, 11 та працює щодня з 9:00 до 18:00, крім вихідних днів.
Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.
