Щороку на початку грудня світова спільнота відзначає Міжнародний День людей з інвалідністю, це нагадування всім про обов’язок громади перед людьми з обмеженими фізичними можливостями, які потребують підтримки, захисту їх гідності, прав та добробуту.
Більш детальну інформацію про особливості умов праці для даної категорії громадян, про спеціалізовані робочі місця, режим роботи, оплату праці, а також про чинне законодавство України із зазначених питань , надасть начальник Талалаївського бюро правової допомоги Яна Мудревська.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством
Реалізація творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується шляхом надання права працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
Особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Професійна підготовка або перепідготовка осіб з інвалідністю здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності.
Для реалізації права на вищу освіту та професійно-технічну освіту особами з інвалідністю вищі навчальні заклади та професійно-технічні заклади створюють їм необхідні умови для здобуття відповідної освіти.
Прийом на навчання до вищих навчальних закладів осіб з інвалідністю проводиться на конкурсній основі відповідно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки.
Після закінчення навчального закладу особам з інвалідністю надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.
За особами з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програмою реабілітації, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою.
Слід зазначити, що відповідно до статті 29 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особи з інвалідністю та сім’ї, в яких є діти з інвалідністю, мають переважне право на поліпшення житлових умов, пільгове встановлення квартирних телефонів , безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками, позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту ( 1, 2 групи), а також право на придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50 відсотків їх вартості при амбулаторному лікуванні ( 1,2 групи).
За отриманням консультації та захистом своїх прав звертайтеся до Ніжинського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (м. Ніжин, вул. Богуна, 8 (3-й поверх) або за телефоном (04631) 7-16-15) та його структурних підрозділів ( бюро правової допомоги ), а також за номером цілодобової телефонної лінії – 0 800 213 103.
